Інструкція Глюкози розчин 10% для інфузій пляшка 400 мл
Глюкози розчин 10% для інфузій (Glucosi solutio 10 % PrO infusionIBUS)
Склад
діюча речовина: глюкоза;
100 мл розчину містять глюкози (у перерахуванні на глюкозу безводну) 10 г ;
допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.
Лікарська форма
Розчин для інфузій.
Фармакотерапевтична група
Розчини для парентерального харчування.
Код АТС V06D C01.
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка. Розчин глюкози має плазмозамінну, гідратуючу, метаболічну та дезінтоксикаційну дію. Підтримує об’єм циркулюючої крові та поповнює об’єм втраченої рідини. Він здатен до викликання діурезу залежно від клінічного стану пацієнта.
Глюкоза зазнає повного метаболізму, може зменшувати втрати протеїну та азоту, підтримує відкладення глікогену та зменшує або відвертає кетоз (надмірне утворення кетонових тіл) при призначенні достатніх доз. У процесі метаболізму глюкози у тканинах виділяється значна кількість енергії, яка необхідна для життєдіяльності організму.
Фармакокінетика.
Рівень глюкози у крові в нормі коливається в межах 45-85 мг/100 мл, що відповідає молярній концентрації 3,0 – 5,6 ммоль/л. Для підтримування таких рівнів у дорослої людини з масою тіла 60- 100 кг її добовий прийом має становити 100- 200 г . Внесок глюкози крові в загальну осмоляльність плазми – 290 мОсм/л – є незначним, всього лише 5,6 мОсм/л. Таким чином, вливання розчинів глюкози не справляє помітного впливу на збільшення осмолярності плазми, оскільки відбувається швидка утилізація глюкози. У пацієнтів прийом глюкози обмежений лише внутрішньовенними вливаннями, мінімальна добова потреба для профілактики ацидозу становить 100 г глюкози (2000 мл 5% розчину глюкози).
Метаболізм глюкози в організмі завершується утворенням двоокису вуглецю (СО2) та води; під час аеробного гліколізу одного моля глюкози виділяється 686 ккал або 4,1 ккал на 1 г .
Виведення глюкози практично повністю здійснюється шляхом метаболізму. У нормальних людей глюкоза в сечі може бути виявлена лише у вигляді слідів, оскільки вона після клубочкової фільтрації потрапляє в первинну сечу – повністю всмоктаною в проксимальних канальцях; цей процес триває до тих пір, поки рівень глюкози в крові не збільшиться до значень нижче 200-240 мг/100 мл.
Фармацевтичні характеристики:
основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або ледь жовтувата рідина, теоретична осмолярність – 555 мосмоль/л, рН 3,5 – 6,5;
Несумісність. Глюкоза несумісна у розчинах з амінофіліном, розчинними барбітуратами, еритроміцином, гідрокортизоном, варфарином, канаміцином, розчинними сульфаніламідами, ціанокобаламіном.
Не застосовувати в одній системі одночасно, або перед, або після гемотрансфузії у зв’язку з можливістю виникнення псевдоаглютинації.
Клінічні характеристики.
Показання
- Гіпоглікемія;
- парентеральне харчування;
- порушення, пов’язані з підвищеним розпадом білка внаслідок гіпоергозу.
Протипоказання
Глюкози розчин 10% для інфузій протипоказаний пацієнтам з:
- внутрішньочерепними та внутрішньоспінальними крововиливами за винятком станів, які пов’язані з гіпоглікемією та необхідністю парентерального харчування;
- тяжкою гіпертонічною дегідратацією;
- гіперчутливістю до декстрози;
- діабетичною комою з гіперглікемією;
- гіперосмолярною комою;
- синдромом мальабсорбції глюкозо-галактози.
Препарат не вводити одночасно з препаратами крові.
Спосіб застосування та дози
Препарат застосовують внутрішньовенно краплинно. Доза для дорослих становить до 1500 мл на добу. Максимальна добова доза для дорослих становить 2 000 мл. За необхідності максимальна швидкість введення для дорослих – 150 крапель за хвилину (500 мл/год).
Побічні реакції
З боку центральної нервової системи:
- дуже рідко – сплутаність чи втрата свідомості;
З боку ендокринної системи та метаболізму:
- гіперглікемія;
- гіпокаліємія;
- гіпофосфатемія;
- гіпомагніємія.
З боку сечовидільної системи:
- поліурія;
- глюкозурія.
З боку шлунково-кишкового тракту:
- полідепсія;
- нудота.
Загальні реакції організму:
- гіперволемія;
- відчуття приливів та почервоніння шкіри;
- алергічні реакції (гіпертермія, шкірні висипання, ангіоневротичний набряк, шок).
Побічні реакції у місці введення:
- біль у місці введення;
- подразнення вен, флебіт, венозний тромбоз.
У разі виникнення побічних реакцій введення розчину слід припинити, оцінити стан пацієнта і надати відповідну допомогу.
Передозування
Посилення проявів побічних реакцій. Тахіпное, набряк легень.
Можливий розвиток гіперглікемії та гіпергідратації. У разі передозування препарату призначають симптоматичне лікування та за необхідності - введення препаратів звичайного інсуліну.
Застосування у період вагітності або годування груддю
Препарат можна застосовувати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини.
Діти
Дітям доза залежить від віку, маси тіла, стану та лабораторних показників.
Особливості застосування
При тривалому внутрішньовенному застосуванні препарату необхідний контроль рівня цукру в крові.
При введенні препарату слід призначати інсулін під шкіру із розрахунку 1 ОД на 4 - 5 г глюкози.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами
Дані відсутні через виключне застосування препарату в умовах стаціонару.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками і фуросемідом слід враховувати їх здатність впливати на рівень глюкози у сироватці.
Інсулін сприяє потраплянню глюкози в периферичні тканини, стимулює утворення глікогена, синтез білків та жирних кислот. Розчин глюкози зменшує токсичний вплив піразинаміду на печінку. Введення великого об'єму розчину глюкози сприяє розвитку гіпокаліємії, що підвищує токсичність одночасно застосованих препаратів наперстянки.
Глюкоза несумісна у розчинах з амінофіліном, розчинними барбітуратами, еритроміцином, гідрокортизоном, канаміцином, розчинними сульфаніламідами, ціанокобаламіном.
Термін придатності
5 років.
Умови зберігання
Зберігати при температурі не вище 25°С у недоступному для дітей місці.
Заморожування препарату за умови зберігання герметичності пляшки не є протипоказанням до використання. Незмочуваність внутрішньої поверхні пляшки не є протипоказанням до застосування препарату.
Упаковка
По 200 мл, 250 мл, 400 мл, 500 мл у пляшках.
Категорія відпуску
За рецептом.
Виробник
Закрите акціонерне товариство «Інфузія», Україна.
Місцезнаходження
Україна, м. Вінниця, вул. А. Іванова, б. 55.
Заявник
Закрите акціонерне товариство «Інфузія», Україна.
Місцезнаходження
Україна, м. Київ, Московський проспект, б. 21-А.
Глюкози розчин 10% для інфузій (Glucosi solutio 10 % PrO infusionIBUS)
Склад
діюча речовина: глюкоза;
100 мл розчину містять глюкози (у перерахуванні на глюкозу безводну) 10 г ;
допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.
Лікарська форма
Розчин для інфузій.
Фармакотерапевтична група
Розчини для парентерального харчування.
Код АТС V06D C01.
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка. Розчин глюкози має плазмозамінну, гідратуючу, метаболічну та дезінтоксикаційну дію. Підтримує об’єм циркулюючої крові та поповнює об’єм втраченої рідини. Він здатен до викликання діурезу залежно від клінічного стану пацієнта.
Глюкоза зазнає повного метаболізму, може зменшувати втрати протеїну та азоту, підтримує відкладення глікогену та зменшує або відвертає кетоз (надмірне утворення кетонових тіл) при призначенні достатніх доз. У процесі метаболізму глюкози у тканинах виділяється значна кількість енергії, яка необхідна для життєдіяльності організму.
Фармакокінетика.
Рівень глюкози у крові в нормі коливається в межах 45-85 мг/100 мл, що відповідає молярній концентрації 3,0 – 5,6 ммоль/л. Для підтримування таких рівнів у дорослої людини з масою тіла 60- 100 кг її добовий прийом має становити 100- 200 г . Внесок глюкози крові в загальну осмоляльність плазми – 290 мОсм/л – є незначним, всього лише 5,6 мОсм/л. Таким чином, вливання розчинів глюкози не справляє помітного впливу на збільшення осмолярності плазми, оскільки відбувається швидка утилізація глюкози. У пацієнтів прийом глюкози обмежений лише внутрішньовенними вливаннями, мінімальна добова потреба для профілактики ацидозу становить 100 г глюкози (2000 мл 5% розчину глюкози).
Метаболізм глюкози в організмі завершується утворенням двоокису вуглецю (СО2) та води; під час аеробного гліколізу одного моля глюкози виділяється 686 ккал або 4,1 ккал на 1 г .
Виведення глюкози практично повністю здійснюється шляхом метаболізму. У нормальних людей глюкоза в сечі може бути виявлена лише у вигляді слідів, оскільки вона після клубочкової фільтрації потрапляє в первинну сечу – повністю всмоктаною в проксимальних канальцях; цей процес триває до тих пір, поки рівень глюкози в крові не збільшиться до значень нижче 200-240 мг/100 мл.
Фармацевтичні характеристики:
основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або ледь жовтувата рідина, теоретична осмолярність – 555 мосмоль/л, рН 3,5 – 6,5;
Несумісність. Глюкоза несумісна у розчинах з амінофіліном, розчинними барбітуратами, еритроміцином, гідрокортизоном, варфарином, канаміцином, розчинними сульфаніламідами, ціанокобаламіном.
Не застосовувати в одній системі одночасно, або перед, або після гемотрансфузії у зв’язку з можливістю виникнення псевдоаглютинації.
Клінічні характеристики.
Показання
- Гіпоглікемія;
- парентеральне харчування;
- порушення, пов’язані з підвищеним розпадом білка внаслідок гіпоергозу.
Протипоказання
Глюкози розчин 10% для інфузій протипоказаний пацієнтам з:
- внутрішньочерепними та внутрішньоспінальними крововиливами за винятком станів, які пов’язані з гіпоглікемією та необхідністю парентерального харчування;
- тяжкою гіпертонічною дегідратацією;
- гіперчутливістю до декстрози;
- діабетичною комою з гіперглікемією;
- гіперосмолярною комою;
- синдромом мальабсорбції глюкозо-галактози.
Препарат не вводити одночасно з препаратами крові.
Спосіб застосування та дози
Препарат застосовують внутрішньовенно краплинно. Доза для дорослих становить до 1500 мл на добу. Максимальна добова доза для дорослих становить 2 000 мл. За необхідності максимальна швидкість введення для дорослих – 150 крапель за хвилину (500 мл/год).
Побічні реакції
З боку центральної нервової системи:
- дуже рідко – сплутаність чи втрата свідомості;
З боку ендокринної системи та метаболізму:
- гіперглікемія;
- гіпокаліємія;
- гіпофосфатемія;
- гіпомагніємія.
З боку сечовидільної системи:
- поліурія;
- глюкозурія.
З боку шлунково-кишкового тракту:
- полідепсія;
- нудота.
Загальні реакції організму:
- гіперволемія;
- відчуття приливів та почервоніння шкіри;
- алергічні реакції (гіпертермія, шкірні висипання, ангіоневротичний набряк, шок).
Побічні реакції у місці введення:
- біль у місці введення;
- подразнення вен, флебіт, венозний тромбоз.
У разі виникнення побічних реакцій введення розчину слід припинити, оцінити стан пацієнта і надати відповідну допомогу.
Передозування
Посилення проявів побічних реакцій. Тахіпное, набряк легень.
Можливий розвиток гіперглікемії та гіпергідратації. У разі передозування препарату призначають симптоматичне лікування та за необхідності - введення препаратів звичайного інсуліну.
Застосування у період вагітності або годування груддю
Препарат можна застосовувати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини.
Діти
Дітям доза залежить від віку, маси тіла, стану та лабораторних показників.
Особливості застосування
При тривалому внутрішньовенному застосуванні препарату необхідний контроль рівня цукру в крові.
При введенні препарату слід призначати інсулін під шкіру із розрахунку 1 ОД на 4 - 5 г глюкози.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами
Дані відсутні через виключне застосування препарату в умовах стаціонару.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками і фуросемідом слід враховувати їх здатність впливати на рівень глюкози у сироватці.
Інсулін сприяє потраплянню глюкози в периферичні тканини, стимулює утворення глікогена, синтез білків та жирних кислот. Розчин глюкози зменшує токсичний вплив піразинаміду на печінку. Введення великого об'єму розчину глюкози сприяє розвитку гіпокаліємії, що підвищує токсичність одночасно застосованих препаратів наперстянки.
Глюкоза несумісна у розчинах з амінофіліном, розчинними барбітуратами, еритроміцином, гідрокортизоном, канаміцином, розчинними сульфаніламідами, ціанокобаламіном.
Термін придатності
5 років.
Умови зберігання
Зберігати при температурі не вище 25°С у недоступному для дітей місці.
Заморожування препарату за умови зберігання герметичності пляшки не є протипоказанням до використання. Незмочуваність внутрішньої поверхні пляшки не є протипоказанням до застосування препарату.
Упаковка
По 200 мл, 250 мл, 400 мл, 500 мл у пляшках.
Категорія відпуску
За рецептом.
Виробник
Закрите акціонерне товариство «Інфузія», Україна.
Місцезнаходження
Україна, м. Вінниця, вул. А. Іванова, б. 55.
Заявник
Закрите акціонерне товариство «Інфузія», Україна.
Місцезнаходження
Україна, м. Київ, Московський проспект, б. 21-А.