Фамотидин таблетки 20 мг блістер №20

Переклад інструкції моз

ФАМОТИДИН таблетки 20 мг

Інструкція

Для медичного застосування препарату

Склад:

Діюча речовина: 1 таблетка містить фамотидину в перерахунку на 100% речовину 20 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; крохмаль картопляний; повідон; кальціюстеарат; кремнію діоксид колоїдний безводний.

Лікарська форма.

Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

Засоби для лікування виразки та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. антагоністи Н2-рецепторів. код атс А02В А03.

Клінічні характеристики.

Показання.

Доброякісна виразка шлунка. виразкова хвороба дванадцятипалої кишки (лікування та попередження рецидивів). гіперсекреторні стану, такі як синдром Золлінгера-Еллісона. лікування ГЕРХ (рефлюкс-езофагіт). профілактика розвитку симптомів і ерозій або виразкоутворення, асоційованих з гастроезофагеальної рефлюксної хворобою.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату та інших антагоністів Н2-гістамінових рецепторів.

Дитячий вік, період вагітності та годування груддю (через відсутність необхідного клінічного досвіду).

Спосіб застосування та дози.

Препарат найбільш ефективний ввечері перед сном. при прийомі фамотидина двічі на добу одну дозу слід приймати вранці, іншу - ввечері перед сном.

Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки та шлунку (доброякісна)

За 40 мг ввечері перед сном протягом 4-8 тижнів.

Профілактика рецидивів виразки дванадцятипалої кишки

З метою профілактики рецидивів після досягнення терапевтичного ефекту призначати підтримуючу дозу: 20 мг одноразово на ніч протягом 1-4 тижнів.

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (рефлюкс-езофагіт)

За 20 мг або 40 мг (в залежності від тяжкості хвороби) 2 рази на добу. Лікування триває протягом 6-12 тижнів.

При ГЕРХ, асоційованої з ерозивні езофагітом або виразкою, - 40 мг 2 рази на добу протягом 6-12 тижнів.

Для профілактики рецидивів симптомів і ерозій або виразкоутворення, асоційованих з гастроезофагеальної рефлюксної хворобою (підтримуюча терапія). Призначати по 20 мг 2 рази на добу.

Синдром Золлінгера-Еллісона

Дозу препарату підбирати індивідуально. Пацієнтам, яким раніше не призначали антисекреторні лікарські засоби, призначати в початковій дозі по 20 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин). Пацієнтам, які раніше застосовували інші антагоністи Н2-рецепторів гістаміну, одразу може бути призначена вища початкова доза - 40 мг кожні 6 годин. Потім дозу коригувати в залежності від рівня секреції шлункового соку, а також клінічного стану хворого. Лікування слід проводити до тих пір, поки спостерігаються клінічні симптоми захворювання.

При необхідності добову дозу збільшувати поступово в залежності від індивідуальних особливостей, поки не буде досягнуто оптимальної дози.

Згідно з літературними даними, вищі дози фамотидину, які брали пацієнти з важкими формами хвороби, становили до 160 мг кожні 6 годин.

Дозування при нирковій недостатності

Якщо кліренс креатиніну менше 30 мл/хв, рівень креатиніну в сироватці крові - понад 3 мг / 100 мл, добову дозу препарату слід знизити до 20 мг або збільшити інтервал між прийомом до 36-48 годин.

Лікування препаратом відміняти поступово через ризик розвитку синдрому «рикошету» при різкій відміні.

Дозування для осіб похилого віку

Для осіб літнього віку не потрібно коригувати дозу, за винятком пацієнтів з нирковою недостатністю.

Побічні реакції.

Нижче перераховані побічні ефекти, які класифіковані за системами органів. тим не менш, їх причинний взаємозв'язок з терапією фамотидином не встановлена.

система органів	побічні реакції
Відхилення від норми лабораторних параметрів	Підвищений рівень печінкових ферментів
З боку серця	Атріовентрикулярна блокада, аритмія, зниження артеріального тиску, брадикардія, прискорене серцебиття
З боку системи крові та лімфатичної системи	Тромбоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія, лейкопенія, нейтропенія
З боку нервової системи	Головний біль, запаморочення, судоми, парестезія, порушення рівноваги
З боку органів зору	запалення кон'юнктиви
З боку органів слуху	Звін у вухах
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння	Обструкція дихальних шляхів
З боку шлункового-кишкового тракту	Діарея, закрепи, метеоризм, біль у шлунку, блювота, нудота, дисгевзія, сухість у роті, гострий панкреатит
З боку шкіри та підшкірної клітковини	Важкі шкірні реакції (синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз), акне, кропив'янка, шкірний висип, випадання волосся, свербіння, еритема, ксеродерма
З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини	Міалгія, біль у кістках або суглобах
Метаболічні та аліментарні порушення	анорексія
Системні порушення	Стомлюваність, лихоманка
З боку імунної системи	Реакції гіперчутливості, в тому числі анафілаксія, ангіоневротичний набряк, кропив'янка, набряк очей
Порушення з боку гепатобіліарної системи	Холестатична жовтяниця, гепатит
Психічні розлади	Збудження, галюцинації, сплутаність свідомості, депресія, страх, безсоння, сонливість, зниження лібідо
З боку статевих органів і молочних залоз	Імпотенція, гінекомастія *

* Гінекомастія буває вкрай рідко і має оборотний характер в разі припинення лікування. У разі розвитку будь-яких серйозних небажаних реакцій лікування препаратом Фамотидин необхідно припинити.

Передозування.

Симптоми: можуть розвинутися блювання, рухове збудження, тремор, зниження артеріального тиску, тахікардія і колапс.

Лікування: припинення застосування препарату, стимуляція блювання та / або промивання шлунка. У разі необхідності може застосовуватися відповідне симптоматичне і підтримуюче лікування: внутрішньовенне введення діазепаму в разі судом, атропіну при брадикардії і лідокаїну в разі шлуночкової аритмії. Ефективний гемодіаліз.

Застосування в період беремо