Діакарб таблетки 250 мг №30

Діакарб - Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Діакарб має діуретичну, протиглаукомну та протиепілептичну дію. Його механізм впливу полягає у вибірковому пригніченні карбоангідрази, ферменту, що каталізує реакцію гідратації діоксиду вуглецю та дисоціацію вугільної кислоти.

Діуретичний ефект препарату діакарб досягається блокуванням карбоангідрази у нирках, особливо у проксимальних ниркових канальцях, що призводить до зменшення реабсорбції бікарбонату, натрію та калію. Це посилює діурез, підвищує pH сечі та збільшує реабсорбцію аміаку. Діакарб не впливає виведення іонів хлору.

В очах діакарб знижує вироблення водянистої вологи та внутрішньоочний тиск, блокуючи карбоангідразу в циліарному тілі.

Також пригнічення карбоангідрази в головному мозку призводить до накопичення вуглекислого газу та зменшення нейронних розрядів, що пояснює його протиепілептичну активність. При підвищеному внутрішньочерепному тиску препарат діакарб пригнічує карбоангідразу в судинних сплетеннях шлуночків головного мозку та зменшує вироблення цереброспінальної рідини.

Що стосується фармакокінетики, ацетазоламід добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті, досягаючи максимальної концентрації у крові через 1-3 години після прийому. Він широко розподіляється в різних тканинах та органах організму, включаючи еритроцити, плазму крові, нирки, печінку, м'язи, очі та центральну нервову систему. Діакарб не накопичується у тканинах. Приблизно 70-90% ацетазоламіду зв'язується з білками в крові, і половина його виведення з організму (T½) становить 4-9 годин. Ацетазоламід проникає через плацентарний бар'єр і у невеликих кількостях виділяється у грудному молоці. Препарат не метаболізується та виводиться з організму нирками у незміненому вигляді, приблизно 90% прийнятної дози виводиться із сечею протягом 24 годин.

Склад та форма випуску

Діюча речовина препарату діакарб – ацетазоламід.

Лікарська форма препарату – таблетки.

Ацетазоламід міститься у кількості 250 мг в одній таблетці.

Крім ацетазоламіду, діакарб також містить такі компоненти: 

• мікрокристалічна целюлоза;
• повідон;
• безводний колоїдний діоксид кремнію;
• кроскармеллоза;
• магнію стеарат. .

Виробник фармацевтичний завод "ПОЛЬФАРМА" С.А. представив таблетки діакарб 250 мг у блістері по 10 штук №30 в картонній упаковці.

Показання до застосування

Використання препарату діакарб рекомендується у таких випадках:

Для лікування глаукоми, включаючи хронічну відкритокутову глаукому, вторинну глаукому і закритокутову глаукому. Застосовується для зниження внутрішньоочного тиску, як короткочасне передопераційне лікування та перед проведенням офтальмологічних процедур.

Для лікування набряків, пов'язаних із серцевою недостатністю або спричинених прийомом лікарських препаратів.

У комбінації з іншими протисудомними засобами препарат діакарб ефективний при малих нападах (petit mal) у дітей, великих нападах (grand mal) у дорослих та змішаних формах епілепсії.

Для лікування висотної хвороби. Діакарб сприяє більш швидкій акліматизації, хоча його вплив на прояви хвороби залишається незначним. 

Діакарб купити ви можете у нас на сайті anc.ua, оформивши броню в найближчій аптеці або доставку кур'єром за потрібною адресою.

Протипоказання

Небажане застосування препарату діакарб включає в себе виражену чутливість до компонентів препарату та сульфаніламідів, порушення функції печінки та нирок, гострий пієлонефрит, печінкову недостатність, цироз печінки (з ризиком розвитку енцефалопатії), сечокам'яну хворобу (при гіперкальціурії), гіперхлоремічний натрію в крові, хронічну декомпенсовану закритокутову глаукому (при тривалому застосуванні), цукровий діабет, уремію, недостатність надниркових залоз та хворобу Аддісона. Пацієнтам із цирозом печінки не рекомендується застосовувати ацетазоламід через можливе збільшення ризику печінкової енцефалопатії.

Особливості застосування

Діти

Діакарб використовується як допоміжний засіб у лікуванні епілепсії у дітей, починаючи з трирічного віку.

Використання ацетазоламіду під час вагітності неприпустимо, оскільки він проникає через плацентарний бар'єр і може вплинути на розвиток плода.

Ацетазоламід у невеликих кількостях всмоктується у грудне молоко. Тому, при застосуванні препарату діакарб слід припинити годування груддю, щоб уникнути передачі немовляті через молоко.

Побічні ефекти

Найчастіше небажані реакції відзначають на початку курсу лікування.

Відзначаються реакції гіперчутливості імунної системи, включаючи анафілактичні реакції.

Також можуть виявитися неврологічні симптоми та розлади органів чуття, такі як:

• судоми;
• парестезії;
• порушення слуху;
• шум у вухах;
• зміни у смаку;
• головний біль;
• запаморочення;
• дратівливість;
• депресія;
• сплутаність свідомості;
• атаксія. 

При тривалому застосуванні можливі дезорієнтація, сонливість, порушення дотику, загальна слабкість та периферичний параліч. Іноді можуть зустрічатися незвичайні симптоми, такі як відчуття волосся на язиці, млявий параліч та втома.

Відзначаються також побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи:

• анорексію;
• нудоту;
• блювання;
• діарею;
• печінкову недостатність;
• печінкову кольку;
• гепатит;
• холестатичну жовтяницю;
• зміни функції печінки, аж до некрозу.

Також можливі метаболічні порушення, такі як метаболічний ацидоз, зменшення маси тіла, спрага та порушення електролітного балансу при тривалому прийомі.

Випадки порушень кровотворення включають:

• гемолітичну анемію;
• лейкопенію;
• агранулоцитоз;
• тромбоцитопенію;
• панцитопенію;
• пригнічення кісткового мозку;
• апластичну анемію;
• тромбоцитопенічну пурпуру.

Порушення сечоутворення включають:

• часте сечовипускання;
• гематурію;
• глюкозурію;
• ниркову коліку;
• гіпонатріємію;
• гіпокаліємію;
• кристалурію, поліурію;
• ниркову недостатність;
• нефролітіаз;
• ушкодження нирки.

Як похідне сульфонамідів, ацетазоламід може спричиняти побічні реакції, характерні для цього класу препаратів.

Шкірні реакції можуть включати:

• висипання на шкірі;
• свербіж;
• еритему;
• кропив'янку;
• мультиформну еритему;
• синдром Стівенса-Джонсона;
• синдром Лайєлла.

Також були відзначені інші побічні ефекти, включаючи оборотну міопію, фотосенсибілізацію, зниження лібідо, припливи та лихоманку.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій

Ацетазоламід може взаємодіяти з різними лікарськими засобами, посилюючи чи послаблюючи їхній ефект.

Наприклад, він може збільшувати дію антагоністів фолієвої кислоти, гіпоглікемічних засобів та антикоагулянтів, що приймаються внутрішньо.

Якщо його застосовувати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою, це може спричинити тяжкий ацидоз та токсичну дію на центральну нервову систему, що може призвести до анорексії, тахіпноє та летаргічного стану, а також до можливої коми та летального результату.

При сумісному застосуванні з серцевими глікозидами або препаратами, що підвищують артеріальний тиск, дозу ацетазоламіду слід коригувати.

Також ацетазоламід може впливати на рівень різних речовин у крові, таких як літій та глюкоза, що може вимагати зміни дози ліків для лікування відповідних станів, наприклад, цукрового діабету.

Спільне використання ацетазоламіду з певними протисудомними засобами, такими як фенітоїн та примідон, може спричинити важкі форми остеомаляції.

Також спільне використання ацетазоламіду з амфетамінами, атропіном або хінідином може посилити їх побічні ефекти.

При одночасному застосуванні з певними препаратами, такими як саліцилати, наперстянка та ефедрин, ацетазоламід може збільшити ризик токсичних ефектів.

Деякі ліки, такі як циклоспорин та метенамін, можуть мати підвищений рівень взаємодії з ацетазоламідом, та їх використання потребує обережності.

Крім того, спільне застосування ацетазоламіду з бікарбонатом натрію може збільшити ризик утворення ниркового каміння.

Блок FAQ

Для чого приймають діакарб?

Лікування гостро ї атаки глаукоми, підготовка пацієнтів до операції, управління тяжкими випадками глаукоми у межах комплексної терапії.

При епілепсії використовується як додатковий засіб протиепілептичних препаратів.

Ефективний при гострій "гірській" хворобі, скорочуючи час акліматизації.

Чим небезпечний діакарб?

Використання діакарб у великих дозах, що перевищують рекомендовані, не призводить до збільшення сечовиділення. Однак він може викликати сонливість і поколювання в кінцівках, а іноді також зменшити кількість сечі, що виділяється. Також важливо відзначити, що застосування цього препарату може спричинити ацидоз, тому необхідно бути обережним при його використанні у пацієнтів з легеневою емболією та емфіземою легень. Крім того, діакарб здатний збільшувати лужність сечі.

Використана література

https://compendium.com.ua

https://likicontrol.com.ua

https://mozdocs.kiev.ua