Замовлення
Замовлення
Обране
Обране
star_on

Ампіплюс порошок для розчину для ін'єкцій або інфузій 1000 мг + 500 мг флакон №1

Антібіотіче
Артикул: 1067676
alt0
star_onstar_off
Очікується
Ціна дійсна при замовленні на сайті 26.02.2024
Оплатаtooltip
Доставкаtooltip
Поверненняtooltip
Продаж зазначених ліків відбувається в аптеці тільки за наявності рецепту від лікаря

Основні властивості

Дорослим
Алергікам
Дітям
Вагітним
Годуючим
Водіям
Діабетикам
Умова відпуску

Характеристики

Торгова назваАмпіплюс
Діюча речовинаАмпіцилін, Сульбактам
ДорослимМожна
Спосіб застосуванняІн'єкції
ДітямМожна
ВагітнимЗа призначенням лікаря
ГодуючимНе можна
АлергікамЗ обережністю
ВиробникАнтібіотіче
ДіабетикамЗ обережністю
Країна виробництваРумунія
ВодіямЗ обережністю, можливо запаморочення і відчуття втоми
ФормаФлакони з сухим вмістом
Первинна упаковкафлакон
Умови відпускуЗа рецептом

Опис

Склад

У одному флаконі міститься 1000 міліграм ампіциліну у формі ампіциліну натрію та 500 міліграм сульбактаму у формі сульбактаму натрію.

Форма випуску

Порошок для приготування розчину для ін’єкцій або інфузій.

Основні фізико-хімічні характеристики: флакони містять кристалічний гігроскопічний порошок білого або майже білого кольору.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Механізм дії ампіциліну ґрунтується на інгібуванні синтезу бактеріальної клітинної стінки (у фазі росту) шляхом блокування пеніцилінзв’язуючих білків (ПЗБ), наприклад, транспептидаз. Це призводить до бактерицидного ефекту.

Інактивування ампіциліну, що здійснюється певними бета-лактамазами, інгібується при його застосуванні у комбінації з сульбактамом. Сульбактам захищає ампіцилін від розщеплення більшістю бета-лактамаз стафілококів, а також деякими бета-лактамазами, що кодуються плазмідами (наприклад, TEM, OXA, SHV, CTX‑M) та певними бета-лактамазами, що кодуються хромосомами грамнегативних бактерій. Ці бета-лактамази присутні, наприклад, у Escherichia coli, видів роду Klebsiella, Proteus mirabilis та Haemophilus influenzae. Спектр антибактеріальної дії ампіциліну поширюється на бактерії, бета-лактамази яких можуть інгібуватися сульбактамом.

Зв’язок між фармакокінетикою та фармакодинамікою

Ефективність переважно залежить від проміжку часу, протягом якого рівень діючої речовини (ампіциліну) перевищує мінімальну пригнічувальну концентрацію (МПК) для певного патогену.

Механізм резистентності

Резистентність до ампіциліну/сульбактаму може ґрунтуватися на наступних механізмах:

° Інактивація, зумовлена бета-лактамазами: ампіцилін/сульбактам не проявляють достатньої активності проти бактерій, які продукують бета-лактамази, що не інгібуються сульбактамом.

° Знижена афінність ПЗБ до ампіциліну: в основі набутої резистентності до ампіциліну/сульбактаму у пневмококів та інших стрептококів лежать зміни існуючих ПЗБ внаслідок мутації. Метицилін (оксацилін)-резистентні стафілококи є резистентними через продукування додаткових ПЗБ зі зниженою афінністю до ампіциліну та всіх інших бета-лактамних антибіотиків.

° У грамнегативних бактерій недостатнє проникнення ампіциліну через зовнішню клітинну стінку може призвести до недостатнього інгібування ПЗБ.

° Ампіцилін може активно транспортуватися з клітини за допомогою ефлюксних насосів.

Існує часткова або повна перехресна резистентність ампіциліну/сульбактаму з пеніцилінами, цефалоспоринами, а також іншими комбінаціями бета-лактамного антибіотика/інгібітора бета-лактамаз.

Зазвичай чутливі види мікроорганізмів

  • Аеробні грампозитивні бактерії: Enterococcus faecalis°, Gardnerella vaginalis°, Staphylococcus aureus (метицилін-чутливий), Streptococcus agalactiae°, Streptococcus pneumoniae°, Streptococcus pyogenes°, стрептококи групи «Viridans»°˄.
  • Аеробні грамнегативні бактерії: Citrobacter koseri°, Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae°.
  • Анаеробні бактерії: Bacteroides fragilis°, Fusobacterium nucleatum°, Prevotella spp.°.

Види, які можуть набувати резистентності у поодиноких випадках

  • Аеробні грампозитивні бактерії: Enterococcus faecium, Staphylococcus aureus', Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus hominis.
  • Аеробні грамнегативні бактерії: Acinetobacter baumannii, E. coli, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris.

Природно резистентні мікроорганізми

  • Аеробні грампозитивні бактерії: Staphylococcus aureus (метицилін-резистентні).
  • Аеробні грамнегативні бактерії: Citrobacter freundii, Pseudomonas aeruginosa, Enterobacter cloacae, Legionella pneumophila, Morganella morganii, Serratia marcescens, Stenotrophomonas maltophilia.
  • Інші бактерії: Chlamydia spp., Chlamydophila spp., Mycoplasma spp., Ureaplasma urealyticum.

° На момент публікації даної інформації не було доступних оновлених даних. У первинній та стандартній літературі та терапевтичних рекомендаціях чутливість зазначена як імовірна.

† Принаймні в одному регіоні ступінь резистентності перевищує 50 %.

˄ Усереднені дані для гетерогенної групи видів стрептококів. Ступінь резистентності може змінюватися залежно від відповідних видів стрептококів.

Немає доступних сучасних даних; у дослідженнях (проведених понад 5 років тому), пропорцію резистентності штамів надано як ˂ 10 %.

В амбулаторних пацієнтів частота резистентності становить близько 10 %.

Показання

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до компонентів препарату мікроорганізмами:

  • інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів, у тому числі синусит, середній отит, епіглотит та бактеріальна пневмонія;
  • інфекції сечових шляхів та пієлонефрит;
  • внутрішньочеревні інфекції, у тому числі перитоніт, холецистит, ендометрит та запалення органів таза;
  • бактеріальна септицемія;
  • інфекції шкіри, м’яких тканин, кісток та суглобів;
  • гонококові інфекції.

Ампіплюс можна призначати у періопераційному періоді з метою зниження частоти виникнення післяопераційних інфекцій у пацієнтів, які перенесли операції у черевній та тазовій порожнинах та у яких може бути зараження у черевній порожнині. При кесаревому розтині або перериванні вагітності Ампіплюс можна застосувати з метою профілактики для зменшення випадків післяопераційного сепсису.

Слід брати до уваги, що ампіцилін/сульбактам неефективний проти Pseudomonas aeruginosa.

При застосуванні препарату Ампіплюс необхідно врахувати офіційні рекомендації щодо відповідного застосування протимікробних речовин.

Протипоказання

Алергічна реакція на складові препарату.

Історія алергії на пеніциліни та цефалоспорини.

Наявність інфекційного мононуклеозу або лімфатичного лейкозу (див. розділ "Особливості застосування").

Застосування

Препарат Ампіплюс застосовувати внутрішньом’язово або внутрішньовенно (у вигляді болюсної ін’єкції або інфузії).

Для підготовки до використання препарат слід розвести стерильною водою для ін’єкцій або іншим сумісним розчином. Після додання розчинника слід зачекати кілька хвилин до повного зникнення піни, після чого візуально оцінити повноту розчинення.

Ампіплюс у дозуванні 1,5 г розчиняти у 3,2 мл води для ін’єкцій (або іншого сумісного розчину) відповідно. Вводити у вигляді болюсної ін’єкції (протягом щонайменше

3 хвилин). При більшому розведенні дозу можна вводити у вигляді внутрішньовенної інфузії (протягом 15-30 хвилин).

При внутрішньом’язовому застосуванні препарат слід вводити глибоко у м’яз; якщо ін’єкції болючі, то для відновлення порошку можна використовувати 0,5 % стерильний розчин лідокаїну гідрохлориду для ін’єкцій або інший місцевий анестетик, що підходить. Треба брати до уваги протипоказання, що зазначені в інструкції для медичного застосування відповідного лікарського засобу.

Якщо для відновлення порошку використовують 0,5 % стерильний розчин лідокаїну гідрохлориду для ін’єкцій або інший місцевий анестетик, треба брати до уваги протипоказання, зазначені в інструкції для медичного застосування відповідного лікарського засобу.

Максимальна кінцева концентрація ампіциліну/сульбактаму – 250 мг/125 мг в 1 мл.

Побічні реакції

При застосуванні ампіциліну натрію/сульбактаму натрію в/м або в/в можуть спостерігатися побічні реакції, що виникали при застосуванні ампіциліну в якості монотерапії.

Усі включені до переліку побічні реакції впорядковано за класами систем органів MedDRA. У кожній категорії частоти побічних реакції (ПР) наведено у порядку зменшення ступеня їх проявів. Частоту визначати наступним чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не можна встановити на підставі наявних даних).

Інфекції та інвазії

Частота невідома: псевдомембранозний коліт.

З боку крові та лімфатичної системи

Часто: анемія, тромбоцитопенія, еозинофілія.

Нечасто: лейкопенія, нейтропенія.

Дуже рідко: недостатність кісткового мозку, панцитопенія.

Частота невідома: гемолітична анемія, агранулоцитоз, тромбоцитопенічна пурпура.

З боку імунної системи

Частота невідома: реакції гіперчутливості, анафілактичний шок, анафілактоїдна реакція, анафілактична реакція, анафілактоїдний шок, набряк гортані, сироваткова хвороба.

З боку нервової системи

Нечасто: головний біль.

Частота невідома: судоми, запаморочення, сонливість, седативний ефект.

З боку серця

Частота невідома: тахікардія.

З боку судин

Часто: флебіт.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні розлади

Частота невідома: респіраторний дистрес-синдром.

З боку шлунково-кишкового тракту

Часто: діарея.

Нечасто: блювання.

Рідко: біль у животі, нудота, глосит, метеоризм.

Частота невідома: ентероколіт, стоматит, зміна кольору язика, мелена, диспепсія, набряк язика.

Гепатобіліарні розлади

Часто: гіпербілірубінемія (див. розділ «Особливості застосування»).

Частота невідома: холестатичний гепатит, холестаз, печінковий холестаз, аномальна функція печінки, жовтяниця (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Нечасто: висипання (екзантема), свербіж.

Рідко: еритема.

Частота невідома: синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП), ексфоліативний дерматит, ангіоневротичний набряк, кропив’янка, дерматит, макулопапульозне висипання, кореподібне висипання, гіперчутливість, васкуліт (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нирок та сечовидільної системи

Частота невідома: тубулоінтерстиціальний нефрит.

Загальні розлади та реакції у місці введення

Часто: біль у місці ін’єкції (після внутрішньом’язового введення).

Нечасто: втома, нездужання, запалення слизових оболонок.

Рідко: гіпертермія.

Частота невідома: реакція у місці ін’єкції, біль у грудній клітці, набряк обличчя.

Результати лабораторних аналізів

Часто: підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ), підвищення рівня аспартатаміно-трансферази (АСТ) (див. розділ «Особливості застосування»).

Дуже рідко: подовження часу згортання крові*, подовження протромбінового часу*.

Частота невідома: зниження артеріального тиску.

* Ці симптоми є оборотними.

Псевдомембранозний коліт

У випадку тяжкої та стійкої діареї слід розглянути можливість спричиненого антибіотиками псевдомембранозного коліту, який може бути небезпечним для життя. Таким чином, у цих випадках застосування препарату Ампіплюсслід негайно припинити та розпочати належну терапію (наприклад, ванкоміцин у дозі 250 мг перорально 4 рази на добу). Протипоказане застосування препаратів, які послаблюють перистальтику.

Реакції гіперчутливості

У разі появи симптомів алергічних реакцій (наприклад, висипання, свербіж, уртикарна екзантема, макулопапульозні висипання, кореподібна екзантема) слід припинити застосування лікарського засобу.

Невідкладна медична допомога може знадобитися за певних умов при появі ознак тяжкої гострої реакції гіперчутливості (набряк обличчя, припухлість язика, внутрішня припухлість гортані зі звуженням дихальних шляхів, тяжкі шкірні реакції, такі як мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса–Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), тахікардія, задишка, медикаментозна гарячка, еозинофілія, сироваткова хвороба, гемолітична анемія, алергічний васкуліт та нефрит, зниження артеріального тиску, анафілактоїдна реакція, анафілактичний шок).

Може існувати спільність антигенів між грибками шкіри та пеніциліном, а отже, в осіб, які страждають від грибкової інфекції шкіри або які страждали від такої інфекції, не можна виключати реакції гіперчутливості, як після другого контакту з антигеном, навіть при першому застосуванні пеніциліну.

Типова кореподібна екзантема після застосування ампіциліну, що виникає через 5-11 днів після початку лікування, дозволяє провести подальше лікування похідними пеніциліну.

Епілептичний напад

Епілептичний напад може статися при застосуванні усіх пеніцилінів через дуже високі рівні в сироватці крові. Таким чином, препарат слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам з порушенням функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливими. Це дозволяє здійснювати безперервний моніторинг співвідношення користі та ризику застосування лікарського засобу. Лікарям пропонується повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

Передозування

Дані щодо гострої токсичності ампіциліну/сульбактаму у людини є обмеженими. Очікується, що передозування цього препарату може призвести до симптомів, подібних до тих, які описані для препарату Ампіплюс (див. розділ "Побічні реакції" нижче). При передозуванні очікується збільшення частоти та важкості побічних реакцій. Дуже великі дози бета-лактамних антибіотиків можуть призводити до епілептичних нападів. Враховуючи, що як ампіцилін, так і сульбактам виводяться з крові через гемодіаліз, виконання гемодіалізу може призвести до прискореного виведення препарату з організму при передозуванні у пацієнтів з нирковою недостатністю. Анафілактичний шок, який не є результатом отруєння, рідко відзначається, але завжди є небезпечним для життя.

Лікування передбачає застосування діазепаму для контролю судом, викликаним передозуванням. У випадку анафілактичного шоку необхідно негайно розпочати відповідну терапію.

Взаємодія

Важливими є наступні взаємодії лікарських засобів між даним препаратом та іншими лікарськими препаратами:

Ацетилсаліцилова кислота, індометацин та фенілбутазон затримують елімінацію пеніцилінів.

Інші антибіотики або хіміотерапевтичні препарати

Сульбактам/ампіцилін не слід застосовувати одночасно з іншими бактеріостатичними хіміотерапевтичними препаратами або антибіотиками, такими як тетрацикліни, еритроміцин, сульфаніламідні препарати або хлорамфенікол, оскільки можливе зниження ефективності препарату.

Алопуринол

Пацієнти з подагрою, які отримують алопуринол, мають підвищений ризик розвитку шкірних реакцій при одночасному застосуванні ампіциліну/сульбактаму.

Аміноглікозиди

Змішування ампіциліну з аміноглікозидами in vitro призводить до взаємної інактивації; якщо ці групи антибактеріальних препаратів застосовувати одночасно, то вводити їх потрібно у різні місця з інтервалом щонайменше в 1 годину (див. розділ «Несумісність»).

Антикоагулянти

Парентеральні пеніциліни можуть спричинити порушення агрегації тромбоцитів та зміну протромбінового часу. При одночасному застосуванні антикоагулянтів ці ефекти можуть мати адитивний характер.

Метотрексат

Одночасне застосування метотрексату з пеніцилінами призводило до зниження кліренсу метотрексату та токсичності метотрексату. Необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами. Може знадобитися підвищення дози кальцію фолінату та його застосування впродовж більш тривалих періодів часу.

Пробенецид

Одночасне застосування пробенециду призводить до підвищення та подовження рівнів ампіциліну та сульбактаму в сироватці крові та концентрацій ампіциліну в жовчі, а також до подовження періоду напіввиведення та підвищення ризику токсичності у результаті інгібування ниркової екскреції (канальцевої секреції).

Гормональні контрацептиви

У поодиноких випадках терапія амінопеніцилінами може ставити під питання ефективність контрацепції при застосуванні гормональних контрацептивів. Таким чином, рекомендується застосовувати додатково негормональні методи контрацепції.

Вплив на лабораторні показники

Псевдопозитивний результат щодо глюкозурії може бути виявленим при визначенні цукру в сечі (за допомогою реактиву Бенедикта, Фелінга та Клінітесту). У таких випадках визначення глюкози слід проводити ферментативним шляхом. Може впливати на показники уробіліногену.

При призначенні ампіциліну вагітним жінкам спостерігалося тимчасове зниження у плазмі крові рівнів кон’югованих естрогенів, естріол глюкуроніду, кон’югованого естрону та естрадіолу. Подібні ефекти можливі і при застосуванні препарату Ампіплюс.

Умови зберігання

Зберігайте упаковку в оригінальному вигляді при температурі не вище 25 °C. Утримуйте в недоступному для дітей місці.

Читати детальну інструкцію
Редакторська група
Дата створення: 09.11.2023
Дата оновлення: 09.11.2023
alert

Зверніть увагу

Опис препарату Ампіплюс порошок для розчину для ін'єкцій або інфузій 1000 мг + 500 мг флакон №1 на цій сторінці є спрощеною версією від anc.ua Перед придбанням або використанням препарату, необхідно консультуватися з лікарем та ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника.Інформація надана тільки для ознайомчих цілей і не має бути використана як керівництво до самолікування. Призначення препарату та його дозування може встановити тільки лікар

Поширені запитання

Яка ціна на Ампіплюс порошок для розчину для ін'єкцій або інфузій 1000 мг + 500 мг флакон №1?

931 грн. - ціна в Аптеці Низьких Цін на Ампіплюс порошок для розчину для ін'єкцій або інфузій 1000 мг + 500 мг флакон №1.

У чому особливості товару Ампіплюс порошок для розчину для ін'єкцій або інфузій 1000 мг + 500 мг флакон №1?

Антибіотики Ампіплюс порошок для розчину для ін'єкцій або інфузій 1000 мг + 500 мг флакон №1. Відноситься до Антибиотики

Яка діюча речовина Ампіплюс порошок для розчину для ін'єкцій або інфузій 1000 мг + 500 мг флакон №1?

Діючі речовини у Ампиплюс порошок для раствора для инъекций или инфузий 1000 мг + 500 мг флакон №1 є Ампициллин, Сульбактам.

Які відгуки у товару Ампіплюс порошок для розчину для ін'єкцій або інфузій 1000 мг + 500 мг флакон №1?

На жаль на цей товар поки немає відгуків. Ви можете залишити свій відгук за посиланням.