Амлодипін Пфайзер таблетки 10 мг блістер №30

діюча речовина: амлодипіну бесилат; 1 таблетка містить 6,944 мг амлодипіну бесилат, що еквівалентно 5 мг амлодипіну; 1 таблетка містить 13,889 мг амлодипіну бесилат, що еквівалентно 10 мг амлодипіну;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кальцію безводний гідрофосфат, натрію крохмалю (тип А), магнію стеарат.

Пігулки.

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки по 5 мг

таблетки від білого до майже білого кольору, у формі смарагду, з гравіюванням «AML 5» та роздільною здатністю насічкою з одного боку та логотипом «Pfizer» - з іншого;
або

таблетки від білого до майже білого кольору, у формі смарагду, з гравіюванням «AML 5» та роздільною здатністю насічкою з одного боку і без маркування - з іншого;
таблетки по 10 мг

таблетки від білого до майже білого кольору, у формі смарагду, з гравіюванням "AML-10" з одного боку та логотипом "Pfizer" - з іншого;
або

таблетки від білого до майже білого кольору, у формі смарагду, з гравіюванням «AML-10» з одного боку та без маркування – з іншого.

Селективні антагоністи кальцію з переважним впливом на судини. Код АТХ С08С А01.

Фармакологічні.

Амлодипін - антагоніст кальцію (похідне дигідропіридину), що блокує надходження іонів кальцію до міокарда та клітини гладких м'язів.

Механізм гіпотензивної дії амлодипіну обумовлений безпосереднім розслаблюючим впливом на гладкі м'язи судин. Точний механізм антиангінального ефекту амлодипіну певний недостатньо, проте наведені нижче ефекти відіграють певну роль.

1. Амлодипін розширює периферичні артеріоли і таким чином знижує периферичний опір (постнавантаження). Оскільки серцевий ритм залишається стабільним, зниження навантаження на серце призводить до зниження споживання енергії та потреби міокарда у кисні.

2. Розширення головних коронарних артерій та коронарних артеріол (нормальних та ішемізованих), можливо, також відіграє роль у механізмі дії амлодипіну. Таке розширення підвищує насиченість міокарда киснем у пацієнтів із спазмом коронарної артерії (стенокардія Принцметалу або варіантна стенокардія).

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування препарату 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин у положенні лежачи, так і стоячи. Через повільний початок дії амлодипіну гостра гіпотензія зазвичай не спостерігається.

У пацієнтів зі стенокардія при застосуванні однієї добової дози підвищується загальний час фізичного навантаження, час до початку стенокардії та час до 1 мм депресії сегмента ST. Препарат знижує частоту нападів стенокардії та потребу у застосуванні нітрогліцерину.

Амлодипін не асоціюється з будь-якими побічними метаболічними діями або змінами рівня ліпідів у плазмі крові та може застосовуватися у пацієнтів з астмою, цукровим діабетом та подагрою.

Фармакокінетика.

Всмоктування/розподіл.

Після перорального застосування терапевтичних доз амлодипін поступово абсорбується у плазму крові. Біодоступність незміненої молекули становить приблизно 64-80%. Максимальна концентрація в плазмі досягається протягом 6-12 годин після застосування. Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг константу дисоціації кислоти (рКа) амлодипіну становить 8,6. Дослідження in vitro показали, що зв'язування амлодипіну з білками плазми становить приблизно 97,5%.

Одночасне вживання їжі не впливає на всмоктування амлодипіну.

Метаболізм/виведення.

Період напіввиведення із плазми становить приблизно 35-50 годин. Рівноважна концентрація в плазмі досягається після 7-8 днів безперервного застосування препарату. Амлодипін переважно метаболізується з утворенням неактивних метаболітів. Близько 60% введеної дози виводиться із сечею, близько 10% з яких становить амлодипін у незміненому вигляді.

Пацієнти похилого віку.

Час досягнення рівноважної концентрації амлодипіну в плазмі крові подібний у пацієнтів похилого віку та у дорослих пацієнтів. Кліренс амлодипіну зазвичай дещо знижений, що у пацієнтів похилого віку призводить до збільшення площі під кривою «концентрація/час» (AUC) та періоду напіввиведення препарату.

Пацієнти із порушенням функції нирок.

Амлодипін екстенсивно метаболізується до неактивних метаболітів. 10% амлодипіну виводиться у незміненому вигляді із сечею. Зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем порушення функції нирок. Пацієнтам із порушенням функції нирок можна застосовувати звичайні дози амлодипіну. Амлодипін не видаляється шляхом діалізу.

Пацієнти із порушенням функції печінки.

Інформація щодо застосування амлодипіну пацієнтам з порушенням функції печінки дуже обмежена. У пацієнтів з печінковою недостатністю кліренс амлодипіну знижений, що призводить до збільшення тривалості періоду напіврозпаду та збільшення AUC приблизно на 40-60%.

Діти.

Дослідження фармакокінетики проводили за участю 74 дітей з артеріальною гіпертензією віком від 12 до 17 років (також 34 пацієнти віком від 6 до 12 років та 28 пацієнтів віком від 13 до 17 років), які отримували амлодипін у дозі 1,25-20 мг на добу за 1 або 2 прийоми. Зазвичай кліренс при пероральному застосуванні дітям віком від 6 до 12 років та від 13 до 17 років становив 22,5 та 27,4 л/година відповідно для хлопчиків та 16,4 та 21,3 л/година відповідно для дівчаток. Спостерігається значна варіабельність експозиції у різних пацієнтів. Інформація щодо пацієнтів віком до 6 років обмежена.

Артеріальна гіпертензія.
Хронічна стабільна стенокардія.Вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметалу).

Підвищена чутливість до дигідропіридинів, амлодипіну або будь-якого іншого компонента препарату.

Артеріальна гіпотензія тяжкого ступеня.

Шок (включаючи кардіогенний шок).

Обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад стеноз аорти тяжкого ступеня).
Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

Вплив інших лікарських засобів на амлодипін.

Наявні дані щодо безпечного застосування амлодипіну з тіазидними діуретиками, альфа-блокаторами, бета-блокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами пролонгованої дії, сублінгвальною формою нітрогліцерину, нестероїдними протизапальними лікарськими засобами, антибіотиками, антибіотиками.

Дані, отримані в ході in vitro досліджень із плазмою крові людини, свідчать про відсутність впливу амлодипіну на зв'язування з білками крові лікарських засобів (дигоксин, фенітоїн, варфарин або індометацин).

Інгібітори CYP3A4.

Одночасне застосування амлодипіну та інгібіторів CYP3A4 потужної або помірної дії (інгібітори протеаз, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до значного підвищення експозиції амлодипіну. Клінічне значення таких змін може бути більш вираженим у пацієнтів похилого віку. Може знадобитися клінічне спостереження за станом пацієнта та добір дози.

Не рекомендується одночасно застосовувати амлодипін і грейпфрути або грейпфрутовий сік, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність амлодипіну може підвищуватись, що, у свою чергу, призводить до посилення гіпотензивної дії.

Індуктори CYP3A4

Інформації щодо впливу індукторів CYP3A4 на амлодипін немає. Одночасне застосування амлодипіну та речовин, які є індукторами CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, звіробою), може призводити до зниження концентрації амлодипіну в плазмі крові, тому застосовувати такі комбінації слід з обережністю.

Дантролен (інфузії).

У тварин спостерігалися шлуночкові фібриляції з летальним результатом та серцево-судинний колапс, що асоціювалися з гіперкаліємією, після застосування верапамілу та дантролену. Через ризик розвитку гіперкаліємії рекомендується уникати застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, схильним до злоякісної гіпертермії пацієнтам та при лікуванні злоякісної гіпертермії.

Вплив амлодипіну інші лікарські засоби.

Гіпотензивна дія амлодипіну потенціює гіпотензивну дію інших антигіпертензивних засобів.

Такролімус.

Існує ризик підвищення рівнів такролімусу в крові при одночасному застосуванні з амлодипіном, проте фармакокінетичний механізм такої взаємодії повністю не встановлений. Щоб уникнути токсичності такролімусу при одночасному застосуванні амлодипіну пацієнтам, які приймають такролімус, слід проводити регулярний моніторинг рівня такролімусу в крові та, у разі потреби, коригувати дозу такролімусу.

Циклоспорин.

Дослідження взаємодій циклоспорину та амлодипіну при застосуванні здоровим добровольцям або в інших групах не проводили, за винятком застосування пацієнтам з трансплантованою ниркою, у яких спостерігалося мінливе підвищення залишкової концентрації циклоспорину (в середньому на 0-40%). Для пацієнтів з трансплантованою ниркою, які застосовують амлодипін, слід розглянути можливість моніторингу концентрацій циклоспорину та, у разі потреби, зменшити дозу циклоспорину.

Симвастатин.

Одночасне застосування багаторазових доз амлодипіну 10 мг та симвастатину в дозі 80 мг призводило до збільшення експозиції симвастатину на 77% порівняно із застосуванням лише симвастатину. Для пацієнтів, які приймають амлодипін, дозу симвастатину слід обмежити до 20 мг на добу.

Сілденафіл.

Одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з есенціальною гіпертензією не впливав на фармакокінетику амлодипіну. При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу як комбінована терапія кожен із препаратів проявляв гіпотензивний ефект незалежно від іншого.

Інші лікарські засоби.

Клінічні дослідження взаємодії препарату показали, що амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину та варфарину.

Етанол (алкоголь).

Одноразовий та багаторазовий прийом 10 мг амлодипіну не мав істотного впливу на фармакокінетику етанолу.

Спільне застосування амлодипіну з циметидином не мало впливу на фармакокінетику амлодипіну.

Спільне застосування препаратів алюмінію/магнію (антацидів) з одноразовою дозою амлодипіну не мало істотного впливу на фармакокінетику амлодипіну.

Лабораторні випробування.

Вплив на показники лабораторних тестів невідомий.

Безпеку та ефективність застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не оцінювали.

Пацієнти із серцевою недостатністю.

Даної категорії пацієнтів амлодипін слід застосовувати з обережністю. У ході тривалого плацебо-контрольованого дослідження у пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня (клас III та IV за класифікацією NYHA) при застосуванні амлодипіну частота випадків розвитку набряку легень була вищою порівняно із застосуванням плацебо. Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть підвищувати ризик серцево-судинних подій та летальних наслідків у майбутньому.

Пацієнти із порушенням функції печінки.

Період напіввиведення амлодипіну та параметри AUC вище у пацієнтів з порушенням функції печінки рекомендацій щодо доз препарату немає. Тому даної категорії пацієнтів слід розпочинати застосування препарату з низькою дозою. Слід бути обережними як на початку застосування препарату, так і зі збільшенням дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю може знадобитися повільний добір дози та ретельне спостереження за станом пацієнта.

Пацієнти похилого віку.

Збільшувати дозу цієї категорії пацієнтів слід з обережністю.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Цю категорію пацієнтів слід застосовувати звичайні дози препарату. Зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем порушень функції нирок. Амлодипін не видаляється шляхом діалізу.

Амлодипін не впливає на результати лабораторних досліджень.

Не рекомендується застосовувати амлодипін разом з грейпфрутом або грейпфрутовим соком, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність може бути збільшена, що призведе до посилення гіпотензивного ефекту препарату.

фертильність.

Повідомлялося про оборотні біохімічні зміни сперматозоїдної головки у деяких пацієнтів при застосуванні блокаторів кальцієвих каналів. Клінічної інформації щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність недостатньо.

Безпека застосування амлодипіну жінкам у період вагітності не встановлена.

Застосовувати амлодипін у період вагітності рекомендується тільки в тих випадках, коли немає безпечнішої альтернативи, а ризик, пов'язаний із самим захворюванням, перевищує можливу шкоду від лікування для матері та плода.

У ході досліджень на тваринах при застосуванні високих доз спостерігалася репродуктивна токсичність.

Період годування груддю.

Невідомо, чи проникає амлодипін у грудне молоко. При прийнятті рішення про продовження годування груддю або застосування амлодипіну необхідно оцінювати користь годування груддю для дитини та користь від застосування препарату для матері.

Амлодипін може мати незначний або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами.

Швидкість реакції може бути знижена за наявності таких симптомів як запаморочення, біль голови, сплутаність свідомості або нудота.

Слід бути обережними, особливо на початку терапії.

Дорослі.

Для лікування артеріальної гіпертензії та стенокардії початкова доза амлодипіну Пфайзер становить 5 мг 1 раз на добу. Залежно від реакції пацієнта на терапію, дозу можна збільшити до максимальної дози, що становить 10 мг 1 раз на добу.

Пацієнтам зі стенокардією препарат можна застосовувати як монотерапію або в комбінації з іншими антиангінальними лікарськими засобами при резистентності до нітратів та/або адекватних доз бета-блокаторів.

Є досвід застосування препарату у комбінації з тіазидними діуретиками, альфа-блокаторами, бета-блокаторами або інгібіторами АПФ пацієнтам з артеріальною гіпертензією.

Немає необхідності у доборі дози препарату при одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками, бета-блокаторами та інгібіторами АПФ.

Діти віком від 6 років з артеріальною гіпертензією.

Рекомендована початкова доза препарату Амлодипін Пфайзер для цієї категорії пацієнтів становить 2,5 мг 1 раз на добу. Якщо необхідний рівень артеріального тиску не досягне протягом 4 тижнів, дозу можна збільшити до 5 мг на добу. Застосування препарату у дозі 5 мг для цієї категорії пацієнтів не досліджували.

Пацієнти похилого віку.

Немає потреби у доборі дози для даної категорії пацієнтів. Підвищення дози слід проводити з обережністю.

Пацієнти із порушенням функції нирок.

Рекомендується застосовувати звичайні дози, оскільки зміни концентрації амлодипіну в плазмі крові не пов'язані зі ступенем тяжкості ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться шляхом діалізу.

Пацієнти із порушенням функції печінки.

Дози препарату для застосування у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня не встановлені, тому підбір дози слід проводити з обережністю та розпочинати застосування препарату з низькою дозою в діапазоні доз (див. розділ «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика») . Фармакокінетику амлодипіну не досліджували у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Для пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня застосування амлодипіну слід починати з низької дози та поступово її збільшувати.

Таблетки по 5 мг можна розділити навпіл для отримання дози 2,5 мг.

Діти.

Препарат можна застосовувати дітям віком від 6 років.

Вплив амлодипіну на артеріальний тиск пацієнтів віком до 6 років невідомий.

Досвід навмисного передозування обмежений.

Симптоми передозування: наявна інформація дає підстави вважати, що значне передозування амлодипіном призведе до надмірної периферичної вазодилатації та, можливо, рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про розвиток значної та, можливо, тривалої системної артеріальної гіпотензії, включаючи шок із летальним кінцем.

Лікування клінічно значуща артеріальна гіпотензія, зумовлена передозуванням амлодипіну, потребує активної підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи частий моніторинг функції серця та дихання, підвищення нижніх кінцівок, моніторинг об'єму циркулюючої рідини та сечовиділення.

Для відновлення тонусу судин та артеріального тиску можна застосувати судинозвужувальні препарати, переконавшись у відсутності протипоказань до їх застосування. Застосування глюконату кальцію внутрішньовенно може бути корисним для нівелювання ефектів блокади кальцієвих каналів.

У деяких випадках може бути корисним промивання шлунка. Застосування активованого вугілля здоровим добровольцям протягом 2-х годин після введення 10 мг амлодипіну значно зменшило його всмоктування.

Оскільки амлодипін значною мірою пов'язується з білками крові, ефект діалізу незначний.

При застосуванні амлодипіну найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції як: сонливість, запаморочення, головний біль, тахікардія, припливи, біль у животі, нудота, набряки гомілок, набряки та підвищена стомлюваність.

Побічні реакції, про які повідомлялося при застосуванні амлодипіну, наведені нижче системами та класами органів та за частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/ 1000 до ≤ 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до ≤ 1/1000), дуже рідко (≤ 1/10000).

З боку крові та лімфатичної системи.

Дуже рідко лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи.

Дуже рідко алергічні реакції.

З боку метаболізму та аліментарні розлади.

Дуже рідко гіперглікемія.

Психічні розлади.

Нечасто депресія, зміни настрою (включаючи тривожність), безсоння.

Рідко сплутаність свідомості.

З боку нервової системи.

Часто сонливість, запаморочення, біль голови (головним чином на початку лікування).

Нечасто тремор, дисгевзія, непритомність, гіпестезія, парестезія.

Дуже рідко: гіпертонус, периферична нейропатія.

З боку органів зору.

Часто – порушення зору (включаючи диплопії).

З боку органів слуху та лабіринту.

Нечасто дзвін у вухах.

З боку серця.

Часто посилене серцебиття.

Нечасто аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та мерехтіння передсердь).

Дуже рідко інфаркт міокарда.

З боку судин.

Часто припливи.

Нечасто: гіпотензія.

Дуже рідко васкуліт.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення.

Часто задишка.

Нечасто кашель, риніт.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Часто біль у животі, нудота, диспепсія, порушення перистальтики кишечника (включаючи діарею та запор).

Нечасто блювання, сухість у роті.

Дуже рідко: панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен.

З боку травної системи.

Дуже рідко гепатити, жовтяниця, підвищення рівня печінкових ферментів (найчастіше асоціювалося з холестазом).

З боку шкіри та підшкірної тканини.

Нечасто алопеція, пурпура, зміна забарвлення шкіри, підвищене потовиділення, свербіж, висипання, висипання, кропив'янка.

Дуже рідко: ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, набряк Квінке, фотосенсибілізація.

З боку кістково-м'язової та сполучної тканин.

Часто набухання гомілок, судоми м'язів.

Нечасто: артралгія, міалгія, біль у спині.

З боку нирок та сечовивідних шляхів.

Нечасто: порушення сечовипускання, ніктурія, підвищена частота сечовипускання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Нечасто імпотенція, гінекомастія.

Загальні порушення та стани в місці введення.

Дуже часто набряки.

Часто підвищена стомлюваність, астенія.

Нечасто біль у грудях, біль, нездужання.

Дослідження.

Нечасто: збільшення чи зменшення маси тіла.

Повідомлялося про виняткові випадки розвитку екстрапірамідного синдрому.

Діти.

Амлодипін добре переноситься під час застосування дітям. Профіль побічних реакцій був подібним до тих, які спостерігалися у дорослих. У дослідженні за участю 268 дітей найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції: головний біль, запаморочення, розширення кровоносних судин, носова кровотеча, біль у животі, астенія.

Більшість побічних реакцій були легкими або помірними. Тяжкі побічні реакції (переважно головний біль) спостерігалися у 7,2% при застосуванні 2,5 мг амлодипіну, у 4,5% при застосуванні 5 мг амлодипіну, та у 4,6% – у групі плацебо. Найпоширенішою причиною виключення із дослідження була неконтрольована гіпертензія. Жодного разу виключення з дослідження було викликано відхиленнями лабораторних показників від норми. Не було зафіксовано значних змін пульсу.

Повідомлення про підозрюваних побічні реакції.

Повідомлення про підозрюваних побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дозволяє проводити безперервний моніторинг співвідношення між користю та ризиками, пов'язаними із застосуванням цього препарату. Лікарям слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства.

4 роки.

Зберігати при температурі не вище 25°С у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у картонній упаковці.

За рецептом.