Рак щитоподібної залози

Рак щитоподібної залози – це захворювання, яке характеризується утворенням злоякісних новоутворень в тканинах щитоподібної залози. Захворювання найчастіше зустрічається у жінок після 40 років. При забрудненні навколишнього середовища радіонуклідами (радіоактивним йодом) спостерігається зростання раку щитоподібної залози у дітей.

Рак щитоподібної залози небезпечний тим, що метастазування часто відбувається до появи клінічних симптомів пухлини. Залежно від гістологічної будови ракових клітин розрізняють папілярний, фолікулярний, мозковий та анапластичний різновиди раку щитоподібної залози. Найбільш небезпечним вважають анапластичну форму раку щитоподібної залози.

Причини розвитку раку щитоподібної залози

Точні причини розвитку раку щитоподібної залози до кінця не з'ясовані, проте є ряд чинників, які однозначно сприяють розвитку цієї патології:

• хронічні запальні захворювання щитоподібної залози,
• запальні процеси статевої сфери та молочних залоз,
• спадкова схильність,
• опромінення, особливо в області голови та шиї,
• аденома щитоподібної залози,
• гормональний дисбаланс.

У більшості випадків раку щитоподібної залози передує розвиток зоба щитоподібної залози.

Симптоми раку щитоподібної залози

Найчастіше рак щитоподібної залози розвивається без якоїсь характерної симптоматики.

Зазвичай підозра на рак виникає при виявленні вузлів у щитоподібної залози та збільшенні шийних лімфовузлів. Ці ознаки в більшості випадків вказують на доброякісні вузли, тому не варто відразу ставити собі діагноз «рак». Проте в разі їх появи, варто якомога швидше пройти обстеження.

Коли пухлина розростається та починає тиснути на сусідні тканини, можуть з'являтися такі симптоми:

• осиплість голосу,
• проблеми з ковтанням,
• задишка,
• кашель,
• біль в області шиї,
• слабкість,
• поганий апетит,
• стомлюваність,
• втрата ваги.

При зростанні пухлина може проростати в інші тканини горла або метастазувати в лімфовузли та інші органи.

Діагностика раку щитоподібної залози

Дуже важливо правильно діагностувати новоутворення, визначити доброякісне воно або злоякісне, якщо злоякісне, то яка саме форма раку виникла, визначити стадію хвороби. Для цього застосовують ряд досліджень:

• Лабораторні аналізи крові (біохімію, аналіз на гормони щитоподібної залози).
• УЗД щитоподібної залози. Дає можливість виявити вузли та побачити їх кількість.
• КТ і МРТ щитоподібної залози. Дозволяють визначити злоякісність, або доброякісність утворення.
• Біопсія щитоподібної залози та гістологічне дослідження зразка. Дозволяє точно визначити форму раку.

Після того як точний діагноз поставлений, лікар підбирає адекватну тактику лікування.

Лікування раку щитоподібної залози

Найбільш виграшною стратегією лікування раку щитоподібної залози є оперативне втручання. На перших стадіях захворювання може видалятися тільки пухлина та уражена частка щитоподібної залози. На більш пізніх стадіях під час операції видаляють всю щитоподібну залозу, лімфовузли, жирову підшкірну клітковину, яка розташована близько до зони ураження.

Якщо щитоподібна залоза видалена повністю, то виникає необхідність довічного вживання гормональних препаратів.

Також на додаток до видалення пухлини часто застосовується лікування радіоактивним йодом. Після операції призначається прийом радіоактивного препарату, який здатний виявити та знищити злоякісні клітини, що залишилися в щитоподібній залозі та метастази.

При деяких формах раку щитоподібної залози застосовується таргетна терапія. На сьогодні є кілька ліків, які демонструють ефективність при даній патології.