Острые кишечные инфекции (ОКИ)

Термином острые кишечные инфекции объединяют большую группу инфекционных заболеваний желудочно-кишечного тракта со схожим механизмом развития и клинической картиной. Для них характерно быстрое проявление симптомов, острое течение и благоприятный прогноз.

С острыми кишечными инфекциями могут сталкиваться как взрослые, так и дети. Однако в детском возрасте уровень заболеваемости в 3-4 раза выше. Распространенность ОКИ наиболее высока среди детей первого года жизни — им больше всего подвержены те малыши, которые находятся на искусственном или смешанном вскармливании.

Причины

Главной причиной ОКИ является заражение бактериями или вирусами, которые повреждают желудочно-кишечный тракт. Главным путем распространения инфекции является пищевой — более чем в 80% случаев развитие болезни связано с употреблением некачественных продуктов питания (мясо, рыба, молочные продукты, скоропортящиеся кондитерские и колбасные изделия, яйца, салаты и т.д.).

Для всех острых кишечных инфекций характерна выраженная сезонность. Среди взрослых вспышки ОКИ чаще всего возникают в весенне-летний период, что можно объяснить жарой и большим количеством массовых мероприятий (свадеб, выпускных, юбилеев и т.д.).

Наиболее частые возбудители ОКИ:

• сальмонеллы;
• шигеллы;
• энтеробактеры;
• клебсиеллы;
• протеи;
• стафилококки;
• ротавирусы.

В последние годы наблюдается выраженная тенденция к изменению этиологической структуры ОКИ, которая особенно явно просматривается у детей. Если ранее возбудителями чаще всего становились бактериальные агенты, то сейчас ощутимо выросло количество ротавирусных кишечных инфекций. Примечательно, что для вирусных диарей более характерен рост заболеваемости в  зимнее время.

Симптомы

При острых кишечных инфекциях у больных наблюдается воспаление и увеличение проницаемости слизистой оболочки тонкого кишечника. В результате этого повышается температура тела, появляется тошнота и рвота, развивается продолжительная диарея и обезвоживание. Наиболее опасным при ОКИ является потеря жидкости — при отсутствии коррекции она может вызывать серьезные осложнения.

Диагностика и лечение

Установить факт наличия острой кишечной инфекции обычно очень просто — в большинстве случаев врачи делают это на основании характерной клинической картины болезни. Однако определить природу ОКИ зачастую бывает крайне сложно из-за сходства симптомов. В некоторых случаях для выяснения этиологии заболевания могут делать копрологическое исследование, ИФА, ПЦР.

Первым и наиболее важным шагом в лечении ОКИ является дезинтоксикационная и регидратационная терапия — восполнение объема жидкости, которая была потеряна в результате рвоты и диареи. Больным с кишечными инфекциями в первую очередь назначают энтеросорбенты, полиионные растворы для внутривенного введения, пероральные регидратационные средства и обильное питье.

Поскольку все ОКИ сопровождаются развитием дисбактериоза, важным шагом в их лечении является восстановление нормального состава кишечной микрофлоры. С этой целью больным назначают пробиотики — средства, содержащие лакто- и бифидобактерии (Хилак Форте, Бифидумбактерин и другие).  

Гострі кишкові інфекції (ГКІ)

Терміном гострі кишкові інфекції об'єднують велику групу інфекційних захворювань шлунково-кишкового тракту зі схожим механізмом розвитку і клінічною картиною. Для них характерна швидка поява симптомів, гострий перебіг і сприятливий прогноз.

З гострими кишковими інфекціями можуть стикатися як дорослі, так і діти. Однак в дитячому віці рівень захворюваності в 3-4 рази вищий. Поширеність ГКІ найбільш висока серед дітей першого року життя — ними частіше всього страждають ті малюки, які знаходяться на штучному чи змішаному вигодовуванні.

Причини

Головною причиною ГКІ є зараження бактеріями або вірусами, які ушкоджують шлунково-кишковий тракт. Головним шляхом поширення інфекції є харчовий — більш ніж в 80% випадків розвиток хвороби пов'язаний з вживанням неякісних продуктів харчування (м'ясо, риба, молочні продукти, кондитерські та ковбасні вироби, яйця, салати і т.д.).

Для всіх гострих кишкових інфекцій характерна виражена сезонність. Серед дорослих спалахи ГКІ найчастіше виникають у весняно-літній період, що можна пояснити спекою і великою кількістю масових заходів (весіль, випускних, ювілеїв і т.д.).

Найбільш часті збудники ГКІ:

• сальмонели;
• шигели;
• ентеробактери;
• клебсієли;
• протеї;
• стафілококи;
• ротавіруси.

В останні роки спостерігається виражена тенденція до зміни етіологічної структури ГКІ, яка особливо явно проглядається у дітей. Якщо раніше збудниками найчастіше ставали бактеріальні агенти, то зараз відчутно зросла кількість ротавірусних кишкових інфекцій. Примітно, що для вірусних діарей більш характерне зростання захворюваності в зимовий час.

Симптоми

При гострих кишкових інфекціях у хворих спостерігається запалення і збільшення проникності слизової оболонки тонкого кишечника. В результаті цього підвищується температура тіла, з'являється нудота і блювота, розвивається тривала діарея і зневоднення. Найбільш небезпечним при ГКІ є втрата рідини — при відсутності корекції вона може викликати серйозні ускладнення.

Діагностика і лікування

Встановити факт наявності гострої кишкової інфекції зазвичай дуже просто — в більшості випадків лікарі роблять це на підставі характерної клінічної картини хвороби. Однак визначити природу ГКІ часто буває вкрай складно через схожість симптомів. У деяких випадках для з'ясування етіології захворювання можуть робити копрологічне дослідження, ІФА, ПЛР.

Першим і найбільш важливим кроком в лікуванні ГКІ є дезінтоксикаційна і регідратаційна терапія — відновлення об'єму рідини, яка була втрачена в результаті блювоти і діареї. Хворим з кишковими інфекціями в першу чергу призначають ентеросорбенти, полііонні розчини для внутрішньовенного введення, пероральні регідратаційні засоби і рясне пиття.

Оскільки всі ГКІ супроводжуються розвитком дисбактеріозу, важливим кроком в їх лікуванні є відновлення нормального складу кишкової мікрофлори. З цією метою хворим призначають пробіотики — засоби, що містять лакто-і біфідобактерії (Хілак Форте, Біфідумбактерин та інші).