Глітейк ліофілізований порошок для розчину для ін'єкцій 400 мг флакон з розчинником в ампулах 3,2 мл №1

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. тейкопланін є глікопептидні антибіотики системної дії, продуктом ферментації actinoplanes teichomyceticus, який має бактерицидну активність проти аеробних і анаеробних грампозитивних бактерій. тейкопланін пригнічує ріст чутливих мікроорганізмів за рахунок втручання в біосинтез мембран клітин у місцях, відмінних від місць дії бета-лактамних антибіотиків.

Антимікробний спектр. Граничними концентраціями, які дозволяють віддиференціювати чутливі штами (S) від штамів з помірною чутливістю, а штами з помірною чутливістю - від резистентних штамів (R), є наступні: S ≤4 мг/л і R 16 мг/л.

Поширеність набутої резистентності до цього препарату у деяких видів збудників може варіювати в залежності від географічного регіону і часу. У зв'язку з цим корисно мати інформацію про місцеву поширеності резистентності, особливо при важких інфекціях. Ці дані є лише загальними орієнтирами, що вказують на ймовірність чутливості певного бактеріального штаму до цього антибіотика.

Тести in vitro підтверджують, що тейкопланін є активним проти таких чутливих грампозитивних аеробів: Bacillus, Enterococci, Listeria, Rhodococcus, Staphylococcus aureus, Staphylococcus non-aureus, Streptococcus, Streptococcus pneumonia і анаеробів: Clostridium, Eubacterium, Peptostreptococcus, Propionibacterium acnes.

До стійких до тейкопланіну мікроорганізмів належать грампозитивні аероби, такі як Actinomyces, Erysipelothrix, Hetherofermentative Lactobacillus, Leuconostoc, Nocardia asteroidеs, Pediococcus, а також грамнегативні аероби, такі як коки, бацили та інші мікроорганізми: хламідії, мікобактерії, мікоплазми, рикетсії, трепонеми.

Тейкопланін не проявляє перехресної резистентності з іншими класами антибіотиків.

Бактерицидний синергізм спостерігали in vitro з аміноглікозидами проти Enterococci і Staphylococci. Комбінація тейкопланіну та фторхінолонів зазвичай надає аддитивное, іноді - синергічну дію проти Staphylococci.

Фармакокінетика

Абсорбція. Чи не всмоктується після перорального прийому. Біодоступність після ін'єкції становить 94%.

Розподіл (концентрації в плазмі крові). Характер розподілу концентрації в плазмі крові після в / в введення двофазний (спочатку - швидка фаза розподілу, потім - фаза повільного розподілу) з Т ½ приблизно 0,3 і 3 годин відповідно. Після фази розподілу відбувається повільна елімінація, Т ½ якої відповідає 70-100 ч.

Одноразова доза. Через 5 хв після в / в ін'єкції дози 3 або 6 мг/кг маси тіла у здорових осіб концентрація в плазмі крові досягає 54,3 і 111,8 мг/л відповідно. Залишкова концентрація в плазмі крові через 24 годин після ін'єкції становить 2,1 і 4,2 мг/л відповідно.

Повторні дози. У разі введення тейкопланіну шляхом 30-хвилинної інфузії в дозі 400 мг кожні 12 год протягом 5 днів у здорових осіб середня залишкова концентрація в плазмі крові після першої ін'єкції складає 5,6 ± 0,7 мг/л, а після другої - 9, 4 ± 1,5 мг/л. Після подальших ін'єкцій концентрація в плазмі крові стабільно перевищує 10 мг/л через 12 ч.

У разі введення препарату хворим з нейтропенією в перший день лікування шляхом в / в ін'єкції в дозі 400 мг кожні 12 год, через 24 годин після другої ін'єкції залишкова концентрація становить 10,8 ± 5,7 мг/л.

У здорових осіб після 6 в / м ін'єкцій по 200 мг кожні 12 год для перших 3 ін'єкцій і кожні 24 год - для останніх 3 ін'єкцій залишкова концентрація через 24 годин після останнього введення становить 6,1 мг/л.

Зв'язування з білками плазми крові. Зв'язується з альбуміном на 90-95%.

Тканинне розподіл. Очевидний обсяг розподілу в стадії насичення знаходиться в межах 0,6-1,2 л/кг. Після ін'єкції тейкопланіну, міченого радіоактивним ізотопом, встановлено, що він швидко проникає в тканини (особливо в шкірну і кісткову), потім досягає високих концентрацій в нирках, трахеї, легенів і надниркових. Тейкопланін поглинається лейкоцитами та підвищує їх антибактеріальну активність.

Тейкопланін не проникає в еритроцити, цереброспінальну рідину і жирову тканину.

Після в / в введення одноразової дози 400 мг в тканинах відзначали такі концентрації:

губчастий шар кістки: 10,8 і 7,1 мкг / г через 0,5 і 24 год після ін'єкції відповідно; компактний шар кістки 6,1 і 4,9 мкг / г через 0,5 і 24 год після ін'єкції відповідно; синовіальна рідина при запаленні: отримані концентрації становили 4 і 1,4 мг/л через 6 і 24 ч після ін'єкції відповідно; легенева тканина: отримана концентрація становила 7,9 і 4,5 мкг / г через 30 і 60 хв після ін'єкції відповідно; плевральна рідина: середня C max - 2,8 мг/л - досягається через 6 годин після введення; перитонеальная рідина: концентрація становила 27,9 мг/л через 1 год після введення.

Метаболізм. Метаболітів тейкопланіну не виявлено. Більше 80% введеного тейкопланіну виводиться з сечею в незміненому вигляді через 16 днів.

Виведення. Особи з нормальною функцією нирок: тейкопланін майже повністю виводиться з сечею в незміненому вигляді. Кінцевий T ½ продукту - 70-100 ч.

У пацієнтів з нирковою недостатністю тейкопланін виводиться повільніше, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Існує взаємозв'язок між кінцевим T ½ і кліренсом креатиніну.

Особи похилого віку: зміни у виведенні тейкопланіну відображають лише вікове погіршення функції нирок.

Показання

Лікування інфекцій, спричинених грампозитивними бактеріями, в тому числі чутливими та резистентними до метициліну, а також інфекцій у хворих з алергією на β-лактами.

дорослі

Лікування при інфекціях шкіри та м'яких тканин; інфекціях верхніх і нижніх сечовивідних шляхів з ускладненнями та без них; інфекціях дихальних шляхів; інфекціях вуха, горла, носа; інфекціях кісток і суглобів; септицемії; ендокардиті; перитоніті, пов'язаному з хронічним перитонеальним діалізом в амбулаторних умовах.

Профілактика інфекційного ендокардиту при алергії на β-лактами в стоматології або при маніпуляціях / оперативних втручаннях на верхніх дихальних шляхах, які виконують під загальною анестезією; при хірургічних втручаннях на сечостатевому тракті та шлунково-кишкового тракту.

Діти (крім новонароджених)

Лікування при інфекціях шкіри та м'яких тканин; інфекціях верхніх і нижніх сечовивідних шляхів з ускладненнями та без них; інфекціях дихальних шляхів; інфекціях вуха, горла, носа; інфекціях кісток і суглобів; септицемії.

Застосування

При застосуванні антибактеріальних засобів необхідно чітко дотримуватися встановлених рекомендації.

профілактика

Дорослі. Профілактика інфекційного ендокардиту: 400 мг в / в під час вступної анестезії. Пацієнтам з протезуванням серцевих клапанів тейкопланін необхідно комбінувати з аміноглікозидами.

лікування

Тривалість терапії залежить від типу, тяжкості та індивідуальних особливостей організму пацієнта.

Дорослі та пацієнти похилого віку з нормальною функцією нирок

Інфекції дихальних шляхів, інфекції шкіри та м'яких тканин, сечовивідних шляхів, вуха, горла, носа та інші інфекції середнього ступеня тяжкості:

навантажувальна доза: стандартна доза - 400 мг/добу (зазвичай становить 6 мг/кг / добу) у вигляді однієї в / в ін'єкції (в 1-й день); підтримуюча терапія: стандартна доза - 200 мг/добу (зазвичай становить 3 мг/кг / добу) у вигляді однієї в / в або в / м ін'єкції в добу.

Септицемія, інфекції кісток і суглобів, ендокардит, хвороби легенів тяжкого перебігу та інші важкі інфекції:

навантажувальна доза: стандартна доза - 400 мг (зазвичай становить 6 мг/кг) в / в кожні 12 год, з 1-го по 4-й день; підтримуюча терапія: стандартна доза - 400 мг/добу (зазвичай становить 6 мг/кг / добу) у вигляді однієї в / в або в / м ін'єкції в добу.

Досягти оптимальної дози допомагає визначення концентрацій антибіотика в плазмі крові. У разі помірної або більш тяжких інфекцій при введенні навантажувальних доз необхідно відстежувати залишкові концентрації в плазмі крові, щоб переконатися в досягненні стабільних залишкових концентрацій в плазмі крові не менше 10 мг/л (визначення методом високоефективної рідинної хроматографії - HPLC) або 15 мг/л ( визначення методом іммуноензімной флуоресцентної поляризації - FPIA), а також під час підтримуючої терапії, щоб переконатися, що ці концентрації є стабільними.

У підтримуючої терапії при септицемії і ендокардиту перехід до в / м шляху введення залежить від клінічного перебігу захворювання.

При деяких особливо важких клінічних ситуаціях, коли мінімальні інгібуючі концентрації тейкопланіну є високими (4-8 мг/л), з огляду на бактеріальну навантаження, або коли фармакокінетику препарату в плазмі крові прогнозувати важко (значні опіки, інтенсивна терапія і ін.), Або за умови низького тканинного розподілу (кістки, клапани серця), рекомендована навантажувальна доза - 3-5 ін'єкцій по 12 мг/кг кожні 12 год. В разі необхідності можна призначати підтримуючі дози - ≥12 мг/кг.

Досягти оптимальної дози допомагає визначення концентрації антибіотика в плазмі крові.

При отриманні навантажувальних доз необхідно відстежувати залишкові концентрації в плазмі крові, щоб переконатися в досягненні стабільних залишкових концентрацій в плазмі крові в межах 20-30 мг/л (HPLC) або 30-40 мг/л (FPIA), а також під час підтримуючої терапії , щоб переконатися, що ці концентрації є стабільними.

Діти (крім новонароджених) з нормальною функцією нирок. Доза і тривалість лікування залежать від типу тяжкості інфекції:

навантажувальна доза: для перших трьох ін'єкцій - по 10-12 мг/кг кожні 12 год; підтримуюча терапія - 10 мг/кг/добу.

При інфекції середнього ступеня тяжкості (без нейтропенії):

навантажувальна доза: для перших трьох ін'єкцій - по 10 мг/кг кожні 12 год; підтримуюча терапія - 6 мг/кг/добу.

Досягти оптимальної дози допомагає визначення концентрації антибіотика в плазмі крові.

У разі помірної або більш тяжких інфекцій при отриманні препарату в навантажувальних дозах необхідно відстежувати залишкові концентрації в плазмі крові, щоб переконатися в досягненні стабільних залишкових концентрацій в плазмі крові не менше 10 мг/л (HPLC) або 15 мг/л (FPIA), а також під час підтримуючої терапії, щоб переконатися, що ці концентрації є стабільними.

При деяких особливо важких клінічних ситуаціях, коли мінімальні інгібуючі концентрації тейкопланіну є високими (4-8 мг/л), з огляду на бактеріальну навантаження, або коли фармакокінетику препарату в плазмі крові прогнозувати важко (значні опіки, інтенсивна терапія і ін.), Або за умови низького тканинного розподілу (кістки, клапани серця), при отриманні препарату в навантажувальних дозах необхідно відстежувати залишкові концентрації в плазмі крові, щоб переконатися в досягненні стабільних залишкових концентрацій в плазмі крові між 20 і 30 мг/л (HPLC) або 30-40 мг/л (FPIA), і під час підтримуючої терапії, щоб переконатися, що ці концентрації є стабільними.

Дорослі та пацієнти похилого віку з нирковою недостатністю (порушення функції нирок). Протягом перших 3 днів рекомендується дотримання стандартного режиму лікування:

якщо кліренс креатиніну 40-60 мл/хв, стандартну дозу слід розділити навпіл (вводити початкову дозу кожні 2 дні або половину дози кожного дня); якщо кліренс креатиніну 40 мл/хв, а також для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, дозу слід знизити до 1/3 (вводити таку ж дозу 1 раз на 3 дні або щодня вводити 1/3 дози). Тейкопланін не виводиться під час гемодіалізу.

Для хворих з порушенням функції нирок і вторинним перитонітом, що виникли в результаті безперервного амбулаторного перитонеального діалізу, рекомендується режим дозування по 20 мг тейкопланіну на 1 л діалізної рідини та навантажувальна доза - 200 мг в / в (для пацієнтів з підвищеною температурою тіла).

Досягти оптимальної дози допомагає визначення концентрації антибіотика в плазмі крові. У разі помірної або більш тяжких інфекцій при отриманні препарату в навантажувальних дозах необхідно відстежувати залишкові концентрації в плазмі крові, щоб переконатися в досягненні стабільних залишкових концентрацій в плазмі крові не менше 10 мг/л (HPLC) або 15 мг/л (FPIA), а також під час підтримуючої терапії, щоб переконатися, що ці концентрації є стабільними.

При деяких особливо важких клінічних концентраціях, коли мінімальні інгібуючі концентрації тейкопланіну є високими (4-8 мг/л), з огляду на бактеріальну навантаження, або коли фармакокінетику препарату в плазмі крові прогнозувати важко (значні опіки, інтенсивна терапія і ін.), Або в умовах низького тканинного розподілу (кістки, клапани серця), при отриманні препарату в навантажувальних дозах необхідно відстежувати залишкові концентрації в плазмі крові, щоб переконатися в досягненні стабільних залишкових концентрацій в плазмі крові між 20 і 30 мг/л (HPLC) або 30-40 мг/л (FPIA), і під час підтримуючого лікування, щоб переконатися, що ці концентрації є стабільними.

Спосіб застосування. Вводити в / в або в / м. Введення здійснювати протягом 1 хв або шляхом інфузії протягом 30 хв.

Спосіб приготування розчину: наберіть у шприц весь вміст ампули з розчинником і повільно введіть до флакона з діючою речовиною. Слід обережно похитувати флакон між долонями, поки порошок повністю не розчиниться. Уникайте утворення бульбашок. При виникненні піни залиште флакон у вертикальному положенні до повного її зникнення. Отриманий таким чином готовий ізотонічний (рН 7,5) розчин може зберігатися не більше 48 год при кімнатній температурі та 7 діб - при 4 °C.

Готовий розчин можна вводити ін'єкційно або розводити:

0,9% розчином натрію хлориду, розчином на основі лактату натрію (Рінгер-лактату, Гартмана). Після розведення в таких розчинах препарат можна зберігати не більше 24 годин при температурі не вище 25 °C або 7 діб - при 4 °C; 5% розчином глюкози (готовий розчин, приготований таким чином, може зберігатися протягом 24 годин при температурі не вище 25 °C); 0,18% розчином натрію хлориду і 4% глюкози (приготовлений таким чином розчин може зберігатися протягом 24 годин при температурі не вище 25 °C); розчином для перитонеального діалізу, що містить 1,36% або 3,86% глюкози (приготовлений таким чином розчин може зберігатися протягом 28 днів при 4 °C).

Тейкопланін зберігає свою стабільність протягом 48 год при температурі 37 °C у складі розчинів для перитонеального діалізу, які містять інсулін або гепарин.

Протипоказання

Гіперчутливість до тейкопланіну. новонароджені. застосування цього лікарського засобу в період годування груддю не рекомендується (див. застосування в період вагітності та годування груддю).

Побічні ефекти

З боку імунної системи: висип, кропив'янка, еритема, свербіж, підвищення температури тіла, застуда, анафілактичні реакції (ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок), ексфоліативний дерматит;

з боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже рідко - тяжкі бульозні шкірні реакції (синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, у виняткових випадках - мультиформна еритема);

з боку гепатобіліарної системи: тимчасове підвищення рівня трансаміназ і / або ЛФ;

з боку системи крові та лімфатичної системи: еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія (рідко - важка) або агранулоцитоз (оборотний після припинення лікування), який особливо розвивається при застосуванні препарату в високих дозах і в 1-й місяць терапії;

з боку травного тракту: нудота, блювання, діарея;

з боку нирок і сечовивідних шляхів: тимчасове підвищення рівня креатиніну; дуже рідко - ниркова недостатність, зазвичай виникає у пацієнтів з важким перебігом інфекції, наявністю основного захворювання і / або у пацієнтів, які отримують інші лікарські засоби, які здатні виявляти нефротоксичний вплив;

з боку нервової системи: запаморочення, головний біль, повідомлялося про випадки виникнення судом;

з боку органу слуху: втрата слуху, шум у вухах, порушення з боку вестибулярного апарату;

місцеві реакції: біль, флебіт, еритема, абсцес;

інші: суперінфекція (збільшення кількості нечутливих мікроорганізмів).

Також рідко повідомлялося про випадки еритеми та припливів у верхній частині тіла після застосування розчину, які з'явилися без інформації про попередньому застосуванні тейкопланіну і не повторилися при наступному застосуванні при зниженні швидкості введення або зниженні концентрації. Ці випадки були неспецифічними до концентрації або швидкості введення.

Особливі вказівки

Необхідно коригувати дозу для хворих з нирковою недостатністю (див. Застосування). слід проводити регулярний розгорнутий аналіз крові під час тривалого лікування і / або застосування в високих дозах (особливо в 1-й місяць терапії) одночасно з регулярним контролем функції печінки та нирок.

При застосуванні тейкопланіну повідомлялося про випадки ототоксичності, токсичної дії на кровотворну систему і про випадки гепатотоксичності та нефротоксичності.

Необхідно проводити повторні дослідження функції нирок і слуху, особливо в таких ситуаціях:

при тривалому лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю; при одночасному і надалі застосуванні лікарських засобів, здатних надавати нейротоксическое і / або нефротоксичну дію (аміноглікозиди, колістин, амфотерицин, циклоспорин, цисплатин, фуросемід і етакринова кислота).

Цей лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам з підвищеною чутливістю до ванкоміцину, оскільки можлива перехресна чутливість. Однак наявність в анамнезі «синдрому червоного людини», пов'язаного із застосуванням ванкоміцину, не є протипоказанням до застосування тейкопланіну.

Цей лікарський засіб містить натрій. Вміст натрію становить менше 1 ммоль на 1 дозу, тобто на практиці вважається, що цей лікарський засіб «не містить натрію».

Застосування в період вагітності та годування груддю

Вагітність. У дослідженнях тейкопланіну на тваринах не виявили тератогенних ефектів, а клінічних даних недостатньо. Однак у зв'язку з високим терапевтичним ефектом препарату Глітейк, його застосування можливе, якщо в період вагітності виникає необхідність в його прийомі за життєвими показаннями (незалежно від терміну вагітності). В цьому випадку слід перевірити слухову функцію новонародженого (отоакустичної емісія), з огляду на можливість ототоксического впливу тейкопланіну.

Годування грудьми. Відсутні дані про проникнення тейкопланіну в грудне молоко, тому годування груддю під час лікування Глітейком не рекомендується.

Діти. Препарат протипоказаний новонародженим.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Рекомендується утримуватися від керування транспортними засобами або роботи з механізмами в зв'язку з можливим ризиком виникнення непритомності.

Взаємодії

Спеціальні застереження, пов'язані з невідповідністю міжнародного нормалізованого відношення (мно): зареєстровані численні випадки зростання антикоагулянтной активності у хворих, які отримували терапію пероральними антибіотиками. в умовах інфекції або вираженого запального процесу, вік і загальний стан пацієнта є сприятливими факторами ризику. при таких умовах важко визначити, якою мірою сама інфекція або її лікування грають роль в дисбалансі мно.

Незважаючи на це, деякі класи антибіотиків причетні до цього ефекту в більшому ступені, зокрема фторхінолони, макроліди, цикліни, ко-тримоксазол і деякі цефалоспорини.

У зв'язку з підвищеним потенційним ризиком виникнення побічних реакцій тейкопланін слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які одночасно застосовують нефротоксические або ототоксичні лікарські засоби, такі як аміноглікозиди, амфотерицин В, циклоспорин і фуросемід.

Передозування

Глітейк не виводиться з циркулюючої крові шляхом гемодіалізу. при виникненні симптомів передозування призначають симптоматичну терапію.

Умови зберігання

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.