Інструкція Монсетин капсули 18 мг №30

діюча речовина: атомоксетин;

1 капсула містить

• атомоксетину у формі гідрохлориду атомоксетину 10 мг, 18 мг, 25 мг, 40 мг або 60 мг;

допоміжна речовина: крохмаль прежелатинізований, капсула;

склад оболонки капсули:

• 10 мг: желатин, титану діоксид (Е 171);
• 18 мг: желатин, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172);
• 25 мг, 40 мг, 60 мг: желатин, титану діоксид (Е 171), FD&C синій № 2 (Е 132), заліза оксид жовтий (Е 172).

Капсули.

Основні фізико-хімічні властивості:

• капсули по 10 мг – білі непрозорі тверді желатинові коні-снап капсули з написами чорного кольору "Р" на кришечці та "АТХ" над "10 mg" на корпусі; капсули заповнені білим або білуватим порошком;
• капсули по 18 мг – непрозорі тверді желатинові коні-снап капсули з написами чорного кольору "Р" на золотистій кришечці та "АТХ" над "18 mg" на білому корпусі; капсули заповнені білим або білуватим порошком;
• капсули по 25 мг – непрозорі тверді желатинові коні-снап капсули з написами чорного кольору "Р" на синій кришечці та "АТХ" над "25 mg" на білому корпусі; капсули заповнені білим або білуватим порошком;
• капсули по 40 мг – сині непрозорі тверді желатинові коні-снап капсули з написами чорного кольору "Р" на кришечці та "АТХ" над "40 mg" на корпусі; капсули заповнені білим або білуватим порошком;
• капсули по 60 мг - непрозорі тверді желатинові коні-снап капсули з написами чорного кольору "Р" на синій кришечці та "АТХ" над "60 mg" на золотистому корпусі; капсули заповнені білим або білуватим порошком.

Психостимулюючі та ноотропні засоби. Симпатоміметики центральної дії. Атомоксетин. Код ATX N06B A09.

Фармакодинаміка.

Атомоксетин є високоселективним та потужним інгібітором пресинаптичного переносника норадреналіну, ймовірний механізм дії якого полягає в тому, що він надає непрямий вплив на переносників серотоніну та дофаміну. Атомоксетин має мінімальну афінність з іншими норадренергічними рецепторами або іншими переносниками або рецепторами нейротрансмітерів. Атомокситен має два головні окисні метаболіти – 4-гідроксиатомокситен і N-десметилатомокситин. 4-гідроксиатомоксетин має однакову з атомоксетином ефективність як інгібітор переносника норадреналіну, але на відміну від атомоксетину цей метаболіт також має певну інгібіторну активність щодо переносника серотоніну. Однак будь-який вплив на цей переносник зазвичай мінімальний, оскільки більша частина 4-гідроксиатомоксетину піддається подальшому метаболізму, тому циркулює в плазмі крові в значно нижчих концентраціях (1% концентрації атомоксетину у пацієнтів, які є активними метаболізаторами, і 0,1% концентрації атомоксетину у пацієнтів, які є). N-десметилатомоксетин має значно нижчу фармакологічну активність порівняно з атомоксетином. Він циркулює в плазмі крові в нижчих концентраціях у активних метаболізаторів і концентраціях, порівнянних з показниками вихідного лікарського засобу, повільних метаболізаторів у стабільному стані.

Атомоксетин не є психостимулятором і не є похідним амфетаміну. У процесі рандомізованого подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження адиктогенного потенціалу у дорослих із порівнянням ефектів атомоксетину та плацебо атомоксетин не асоціювався з моделлю реакції, що вказує на властивості стимулятора чи ейфоріанту.

Клінічна ефективність та безпека

Застосування для дітей

Відомо, що атомоксетин був досліджений у процесі випробувань за участю дітей та підлітків із синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю (СДВГ). Зафіксовано статистично значущу перевагу атомоксетину перед плацебо щодо зниження ознак та симптомів СДВГ, а також щодо підтримки відповіді.

Через рік лікування атомоксетином пацієнти були менш схильні до рецидиву або часткового повернення симптомів порівняно з пацієнтами, які припинили активне лікування та перейшли на плацебо. У дітей і підлітків необхідно проводити періодичну оцінку ефективності терапії, що триває, під час тривалого лікування.

Атомоксетин був ефективним як при застосуванні 1 раз на добу, так і при розподілі дози на два прийоми – вранці та після обіду/ рано ввечері.

Дослідження активного компаратора

Відомо, що у дослідженні, метою якого було підтвердження не меншої ефективності атомоксетину порівняно зі стандартним метилфенідатом з пролонгованим вивільненням, компаратор асоціювався з більш високою частотою відповіді, ніж атомоксетин.

Застосування дорослим

Відомо, що застосування атомоксетину вивчалося у процесі випробувань за участю дорослих пацієнтів, діагноз яких відповідав діагностичним критеріям DSM-IV щодо СДВГ. Було зафіксовано статистично значущу перевагу атомоксетину перед плацебо у зниженні ознак та симптомів СДВГ. При аналізі клінічно значущої відповіді у дослідженнях постійно відзначалися статистично значуще вищі показники відповіді, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо.

Відомо, що в дослідженнях за участю пацієнтів із СДВГ та супутнім алкоголізмом або соціальним тривожним розладом спостерігалося послаблення симптомів СДВГ. У процесі дослідження за участю пацієнтів, які зловживали алкоголем, між групами атомоксетину та плацебо не було відзначено відмінностей у споживанні алкоголю. У процесі дослідження за участю пацієнтів із соціальним тривожним розладом застосування атомоксетину не погіршило протягом останнього.

Відомо, що у дослідженні була продемонстрована ефективність атомоксетину у підтримці відповіді на лікування.

Дослідження впливу на інтервал QT/QTc

У процесі дослідження впливу на інтервал QT/QTc за участю здорових добровольців з повільним метаболізмом CYP2D6 в осіб, які отримували одноразову денну дозу атомоксетину до 60 мг, було продемонстровано, що при найбільшій очікуваній концентрації атомоксетину його вплив на інтервал QTc статистично не відрізнявся. у групі плацебо. Спостерігалося незначне збільшення інтервалу QTc із підвищенням концентрації атомоксетину.

Фармакокінетика.

Фармакокінетичні показники атомоксетину у дітей подібні до таких у дорослих. Фармакокінетика атомоксетину не оцінювалася у дітей віком до 6 років.

Абсорбція. Атомоксетин швидко і майже повністю абсорбується після перорального застосування, досягаючи середньої максимальної концентрації в плазмі (C Макс ) приблизно через 1-2 години після прийому дози. Абсолютна біодоступність атомоксетину після перорального застосування становила від 63% до 94% залежно від розбіжностей між пацієнтами у помірному пресистемному метаболізмі. Атомоксетин можна застосовувати незалежно від їжі.

Розподіл. Атомоксетин широко розподіляється та активно (98%) зв'язується з білками плазми крові, насамперед альбуміном.

Біотрансформація. Атомоксетин піддається біотрансформації переважно через шлях цитохромного ферменту P450 2D6 (CYP2D6). Пацієнти з повільним метаболізмом цитохромного ферменту P450 2D6 (CYP2D6) становлять приблизно 7% групи представників європеоїдної раси і мають більш високу концентрацію атомоксетину в плазмі порівняно з такою у пацієнтів з нормальною активністю (активними метаболізаторами). У пацієнтів з повільним метаболізмом площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) атомоксетину приблизно в 10 разів більша, C сс,макс приблизно в 5 разів більша, ніж у пацієнтів з активним метаболізмом. Основним окисним метаболітом є 4-гідроксиатомоксетин, що швидко піддається глюкуронідації.

4-гідроксиатомоксетин має однакову активність з атомоксетином, але циркулює в плазмі крові в значно нижчих концентраціях. Хоча 4-гідроксиатомокситин утворюється в основному CYP2D6, у осіб з недостатністю активності CYP2D6 4-гідроксиатомокситен може утворюватися кількома іншими цитохромними ферментами P450, але з нижчою швидкістю. Атомоксетин не інгібує та не індукує CYP2D6 у терапевтичних дозах.

Висновок. Середній період напіввиведення атомоксетину після перорального застосування становить 3,6 години у пацієнтів з активним метаболізмом та 21 година – у пацієнтів з повільним метаболізмом. Атомокситен виводиться головним чином як 4-гідроксиатомокситен-О-глюкуронід, переважно із сечею.

Лінійність/нелінійність фармакокінетики. Фармакокінетика атомоксетину лінійна у дослідженому діапазоні доз як у пацієнтів з активним метаболізмом, так і у пацієнтів з пасивним метаболізмом.

Особливі групи пацієнтів

Пошкодження печінки призводить до зниження кліренсу атомоксетину, підвищення впливу атомоксетину (AUC збільшується у 2 рази при помірному пошкодженні, у 4 рази – при тяжкому пошкодженні) та подовженню періоду напіввиведення вихідного лікарського засобу порівняно з таким у здорових добровольців з однаковим генотипом активного метаболізатора C. У пацієнтів з помірним або тяжким ушкодженням печінки (клас B та C за шкалою Чайлда-П'ю) початкові та цільові дози потребують коригування.

Середня концентрація атомоксетину в плазмі крові у пацієнтів з термінальною стадією ниркової хвороби (ТСНГ) в цілому була вищою за середній показник у здорових добровольців відповідно до підвищення значень C Макс (різниця 7%) та AUC 0-∞ (різниця приблизно 65%). Після виправлення на масу тіла розбіжності між двома групами мінімізуються. Фармакокінетика атомоксетину та його метаболітів у пацієнтів із ТСНГ вказує, що потреби у корекції дози немає.

Лікування синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю (СДВГ) у дітей віком від 6 років та дорослих як частина комплексної програми лікування.

Лікування має розпочати фахівець, який має досвід лікування СДВГ, наприклад, педіатр, дитячий/підлітковий психіатр або психіатр. Діагноз повинен бути поставлений відповідно до поточних умов DSM (Критерії з діагностики та статистичного обліку психічних розладів) або керівництвом МКБ (Міжнародна класифікація хвороб).

У дорослих слід підтвердити наявність симптомів СДВГ, що виникли у дитячому віці. Доцільно залучити до процесу прийняття рішення незацікавлену особу; не слід розпочинати лікування атомоксетином, якщо наявність симптомів СДВГ у дитинстві не підтверджено. Діагноз не може бути поставлений виключно за наявності одного або кількох симптомів СДВГ. На підставі клінічної оцінки у пацієнтів мають бути симптоми СДВГ щонайменше середньої тяжкості, що підтверджується функціональним порушенням середньої тяжкості щонайменше у двох галузях (наприклад, у соціальній, науковій та/або професійній діяльності), які впливають на різні аспекти життя людини.

Додаткова інформація щодо безпеки застосування цього лікарського засобу

Комплексна програма лікування зазвичай охоплює психологічні, освітні та соціальні заходи та спрямована на стабілізацію стану пацієнтів з поведінковим синдромом, що характеризується симптомами, які можуть включати хронічну нестійкість уваги, патологічне відволікання, емоційну лабільність, імпульсивність, помірну чи тяжку гіперактивність. на ЕЕГ. У деяких випадках можливе порушення здатності, що навчається.

Фармакологічне лікування показане не всім пацієнтам із цим синдромом, тому рішення про застосування лікарського засобу має ґрунтуватися на ретельній оцінці виразності симптомів та ступеня порушення з урахуванням віку пацієнта та тривалості симптомів.

Підвищена чутливість до атомоксетину або будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.

Атомоксетин не можна застосовувати у поєднанні з інгібіторами моноамінооксидази (MAO).

Атомоксетин не слід застосовувати протягом як мінімум 2 тижнів після припинення терапії із застосуванням інгібіторів MAO. Прийом інгібіторів МАО не можна починати раніше, ніж за два тижні після припинення прийому атомоксетину.

Атомоксетин не можна застосовувати пацієнтам із вузькокутовою глаукомою, оскільки під час клінічних досліджень дія атомоксетину була асоційована з підвищенням частоти випадків мідріазу.

Атомоксетин не можна застосовувати пацієнтам з тяжкими серцево-судинними захворюваннями чи цереброваскулярними порушеннями. Тяжкі серцево-судинні захворювання можуть включати тяжку артеріальну гіпертензію, серцеву недостатність, оклюзивне пошкодження артерій, стенокардію, гемодинамічно значущу вроджену ваду серця, кардіоміопатію, інфаркт міокарда, канали порушень, аритмії та потенційно угрів. Тяжкі цереброваскулярні розлади можуть включати аневризм судин головного мозку або інсульт.

Атомоксетин не можна застосовувати пацієнтам із феохромоцитомою, у тому числі в анамнезі.

Вплив інших лікарських засобів на атомоксетин

Інгібітори MAO. Атомоксетин не слід застосовувати з інгібіторами МАО.

Інгібітори CYP2D6 (інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, флуоксетин, пароксетин), хінідин, тербінафін). У пацієнтів, які отримували вищезгадані лікарські засоби, вплив атомоксетину приблизно в 6-8 разів вище, а C сс, макс приблизно в 3-4 рази вище, оскільки атомоксетин переважно метаболізується CYP2D6. Для пацієнтів, які приймають лікарські засоби інгібіторів CYP2D6, рекомендується повільніше титрування та остаточне зниження дозування атомоксетину. Якщо застосування інгібітору CYP2D6 призначається або скасовується після титрування відповідної дози атомоксетину, клінічну відповідь та толерантність до лікарського препарату у кожного пацієнта слід повторно оцінити для визначення потреби у коригуванні дози.

Рекомендується з обережністю комбінувати застосування атомоксетину з потужними інгібіторами цитохромних ферментів P450, відмінними від CYP2D6, для пацієнтів із повільним метаболізмом CYP2D6, оскільки ризик клінічно значущого підвищення впливу атомоксетинаживої не досліджувався.

Сальбутамол та інші β2-агоністи. Атомоксетин слід обережно призначати пацієнтам, які отримують високу дозу сальбутамолу (або інших β2-агоністів) в аерозольній формі або шляхом системного введення, оскільки дія сальбутамолу на серцево-судинну систему може посилюватися.

У клінічних дослідженнях були отримані суперечливі дані щодо їх взаємодії. Системне застосування сальбутамолу (600 мкг внутрішньовенно протягом 2 годин) у комбінації з атомоксетином (60 мг 2 рази на добу протягом 5 днів) викликає підвищення серцевих скорочень та артеріального тиску. Цей ефект найчастіше спостерігався після попереднього супутнього застосування сальбутамолу і атомоксетину, але параметри поверталися до вихідних значень наприкінці восьми годин після застосування. У той же час у процесі іншого дослідження за участю здорових добровольців монголоїдної раси, які є активними метаболізаторами атомоксетину, вплив на артеріальний тиск та серцебиття стандартної інгаляційної дози сальбутамолу (200 мкг) не посилювалося при короткостроковому супутньому застосуванні атомоксетину (80 мг). . Подібно до цього серцевий ритм після множинних інгаляцій сальбутамолу (800 мкг) не відрізнявся, незважаючи на наявність або відсутність застосування атомоксетину.

Слід контролювати показники частоти серцевих скорочень (ЧСС) та артеріального тиску та, якщо потрібно, коригувати дози атомоксетину або сальбутамолу (або інших β2-агоністів) при значному підвищенні ЧСС та артеріального тиску при сумісному застосуванні вищезгаданих лікарських засобів.

Існує ймовірність підвищеного ризику подовження інтервалу QT, якщо атомоксетин застосовують з іншими лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT (такими як нейролептики, антиаритмічні засоби класів IA та III, моксифлоксацин, еритроміцин, метадон, мефлохін, трициклічні антидепресанти, тіазидні діуретики), та лікарськими засобами, що інгібують CYP2D6.

Застосування атомоксетину пов'язане з можливим ризиком епілептичних нападів. Слід з обережністю застосовувати атомоксетин з лікарськими засобами, що знижують поріг нападу (такими як трициклічні антидепресанти або інгібітори зворотного захоплення серотоніну, нейролептики, фенотіазини або бутирофенону, мефлохіну, хлорохіну, бупропіону або трамадолу). Крім того, слід з обережністю припиняти супутню терапію бензодіазепінами через потенційну можливість розвитку епілептичних нападів, пов'язаних із синдромом відміни.

Антигіпертензивні лікарські засоби. Слід з обережністю використовувати атомоксетин із антигіпертензивними лікарськими засобами. Через можливий вплив на АТ атомоксетин може знижувати ефективність антигіпертензивних лікарських засобів, які застосовуються для лікування артеріальної гіпертензії. Необхідно контролювати АТ у пацієнтів та за значних змін його показників коригувати дози атомоксетину або антигіпертензивних лікарських засобів.

Вазопресорні та лікарські засоби, що підвищують артеріальний тиск. Через можливий вплив на артеріальний тиск атомоксетин слід з обережністю застосовувати супутньо з вазопресорними лікарськими засобами та лікарськими засобами, які можуть підвищувати артеріальний тиск (наприклад, сальбутамол). Слід контролювати артеріальний тиск у пацієнтів та у разі значних змін артеріального тиску необхідно коригувати дози атомоксетину або вазопресорних лікарських засобів та лікарських засобів, які можуть підвищувати артеріальний тиск.

Лікарські засоби, що впливають норадреналін. Слід виявляти обережність при супутньому застосуванні з атомоксетином лікарських засобів, що впливають на норадреналін, у зв'язку з можливим додаванням або посиленням фармакологічного впливу лікарських засобів. Прикладами таких лікарських засобів є антидепресанти, такі як іміпрамін, венлафаксин та міртазапін або протинабрякові засоби – псевдоефедрин або фенілефрин.

Лікарські засоби, що впливають рівень рН шлунка. Лікарські засоби, що підвищують рівень pH шлунка (гідроксід магнію/гідроксід алюмінію, омепразол), не впливали на біодоступність атомоксетину.

Лікарські засоби, що мають високий рівень зв'язування з білками плазми крові. Проводились in vitro дослідження медикаментозного витіснення для атомоксетину та інших лікарських засобів з високим рівнем зв'язування з білками у терапевтичних концентраціях. Варфарин, ацетилсаліцилова кислота, фенітоїн або діазепам не впливали на зв'язування атомоксетину з людським альбуміном. Подібним чином атомоксетин не впливав на зв'язування цих лікарських засобів з людським альбуміном.

Цитохромні ферменти P450 Атомоксетин не викликав клінічно значущого інгібування або індукування цитохромних ферментів P450, включаючи CYP1A2, CYP3A, CYP2D6 та CYP2C9.

Суїцидальна поведінка

У пацієнтів під час терапії атомоксетином спостерігалася суїцидальна поведінка (проби самогубства та суїцидальні думки). Під час подвійних сліпих клінічних досліджень суїцидальна поведінка відзначалася рідко, але частіше у дітей, яким проводили терапію атомоксетином, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо, у групі яких випадки не спостерігалися. Під час подвійних сліпих клінічних досліджень за участю дорослих частота суїцидальної поведінки як у пацієнтів, які отримували плацебо, так і у тих, хто лікувався атомоксетином, була однаковою. Пацієнти, які отримують терапію щодо СДВГ, повинні перебувати під наглядом щодо виникнення або погіршення суїцидальної поведінки.

Раптова смерть та вже існуючі порушення серцевої діяльності

Повідомлялося про випадки раптової смерті у пацієнтів із структурними вадами серця, яким проводили терапію атомоксетином у звичайних дозах. Незважаючи на те, що деякі серйозні структурні вади поодинці можуть підвищити ризик раптової смерті, атомоксетин слід застосовувати пацієнтам з відомими структурними серцевими вадами з обережністю і лише після консультації з лікарем-кардіологом.

З боку серцево-судинної системи

Атомоксетин може впливати на ЧСС та АТ (АТ). У більшості пацієнтів, які приймають атомоксетин, спостерігається помірне підвищення рівня ЧСС (у середньому < 10 уд/хв) та/або підвищення артеріального тиску (у середньому < 5 мм рт. ст.).

Однак зведені дані контрольованих та неконтрольованих клінічних досліджень СДВГ показують, що приблизно 8-12% дітей та підлітків і 6-10% дорослих зазнають більш виражених змін у ЧСС (20 уд/хв і вище) та АТ (15-20 мм рт. ст. і вище). Аналіз даних цих клінічних досліджень показав, що приблизно у 15-26% дітей та підлітків та у 27-32% дорослих спостерігалися такі зміни у рівнях ЧСС та АТ при продовженні терапії атомоксетином або зазначалося збільшення прогресування захворювання. Довгострокові стійкі зміни артеріального тиску можуть впливати на такі клінічні наслідки, як гіпертрофія міокарда. Отримані дані свідчать про те, що пацієнтам, які потребують застосування атомоксетину, перед початком лікування потрібно провести ретельний збір анамнезу та фізичний огляд щодо наявності хвороби серця, і якщо після первинного огляду передбачається наявність даного захворювання у пацієнта або зафіксовано його наявність в анамнезі, потрібний додатковий огляд лікарем-кардіологом.

Рекомендується регулярний контроль ЧСС та АТ із записом результатів до початку лікування, під час лікування та після кожного коригування дози та надалі щонайменше 1 раз на 6 місяців для виявлення можливих клінічно значущих ростів вищезазначених показників. Дітям рекомендується використовувати відсотковий метод оцінки АТ. Для дорослих слід дотримуватись поточних посібників з контролю артеріальної гіпертензії.

Атомоксетин не слід призначати пацієнтам із тяжкими серцево-судинними захворюваннями чи цереброваскулярними порушеннями. Атомоксетин слід з обережністю застосовувати пацієнтам, стан основного захворювання яких може погіршитися за рахунок підвищеного рівня АТ та ЧСС, наприклад, пацієнтам з артеріальною гіпертензією, тахікардією, серцево-судинними захворюваннями або цереброваскулярними порушеннями.

Пацієнтам, у яких при прийомі атомоксетину розвивалися симптоми, що свідчать про захворювання серця, такі як прискорене серцебиття, біль у животі через фізичне навантаження, безпричинна непритомність, задишка та інші, слід негайно звернутися до лікаря-кардіолога.

Атомоксетин слід обережно застосовувати пацієнтам з вродженим або набутим синдромом подовженого інтервалу QT або з подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі.

У зв'язку з наявністю повідомлень про випадки ортостатичної гіпотензії, атомоксетин слід з обережністю застосовувати при будь-якому стані, при якому у пацієнта може розвинутися схильність до артеріальної гіпотензії, або при стані, асоційованому з раптовим підвищенням рівня АТ або ЧСС.

Цереброваскулярні порушення

Слід проводити контроль неврологічних ознак та симптомів у пацієнтів з додатковими факторами ризику розвитку цереброваскулярних порушень (серцево-судинне захворювання в анамнезі, супутня терапія засобами підвищення АТ) при кожному візиті до лікаря після початку лікування атомоксетином.

З боку печінки

Дуже рідко повідомлялося про випадки пошкодження печінки, що проявляється підвищенням рівня печінкових ферментів, білірубіну та розвитком жовтяниці. Також дуже рідко спостерігалися випадки тяжкого ушкодження печінки, включаючи гостру печінкову недостатність. Застосування атомоксетину необхідно припинити пацієнтам із жовтяницею або лабораторно підтвердженим ураженням печінки та не слід відновлювати.

Психотичні симптоми та манії

Під час лікування із застосуванням звичайних доз можливе виникнення психотичних симптомів та маній, наприклад галюцинацій, марення, маній та збудження, у пацієнтів, які не мали їх в анамнезі. У разі появи таких симптомів слід розглянути можливість причинного зв'язку з атомоксетином та припинення терапії. Ймовірно можливість загострення існуючих психотичних розладів і маній, що пов'язані з лікуванням атомоксетином.

Агресивна поведінка, ворожість, емоційна мінливість

Ворожість (переважно агресія, протидія та гнів) частіше спостерігалася під час клінічних досліджень за участю дітей, які застосовували атомоксетин, порівняно з тими, хто отримував плацебо. Емоційна мінливість частіше спостерігалася під час клінічних досліджень за участю дітей, які застосовували атомоксетин, порівняно з тими, хто отримував плацебо. Пацієнти повинні перебувати під наглядом щодо виникнення або погіршення суїцидальної поведінки, ворожості та емоційної мінливості.

Можливі алергічні реакції

У пацієнтів, які застосовували атомоксетин, нечасто повідомлялося про виникнення алергічних реакцій, включаючи анафілактичні реакції, свербіж, ангіоневротичний набряк, кропив'янку.

Епілептичні напади

Атомоксетин пов'язаний із потенційним ризиком епілептичних нападів. Атомоксетин з обережністю слід застосовувати пацієнтам із нападами в анамнезі. Припинення застосування атомоксетину є доцільним для будь-якого пацієнта, у якого розвивається напад або зростає частота нападів, якщо не визначена інша причина.

Зростання та розвиток

Зростання та розвиток у дітей та підлітків слід контролювати при лікуванні атомоксетином. За пацієнтами, які потребують тривалої терапії, слід спостерігати; може бути доцільним зниження дози або припинення терапії для пацієнтів, які не ростуть або належним чином не набирають вагу.

Клінічні дані не вказують на шкідливий вплив атомоксетину на пізнавальну здатність або статевий дозрівання, хоча дані тривалих досліджень обмежені. Таким чином, за пацієнтами, які потребують тривалої терапії, необхідне уважне спостереження.

Розвиток чи погіршення коморбідних станів депресії, тривожності чи тика

У процесі контрольованих досліджень за участю дітей із СДВГ та коморбідним хронічним руховим тиком або синдромом Туретта пацієнти, які застосовували атомоксетин, не відчували погіршення тику порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. У процесі контрольованих досліджень за участю дорослих із СДВГ та коморбідним великим депресивним розладом пацієнти, які застосовували атомоксетин, не відчували депресії порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. У процесі двох плацебо-контрольованих досліджень (одне – за участю дітей та підлітків, інше – за участю дорослих пацієнтів) за участю пацієнтів із СДВГ та коморбідного тривожного розладу пацієнти, які застосовували атомоксетин, не відчували погіршення тривожності порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо.

У постмаркетингових звітах рідко повідомлялося про тривожність і депресію або депресивний настрій, дуже рідко – про випадки тику у пацієнтів, які застосовували атомоксетин. Необхідно контролювати пацієнтів із СДВГ з приводу виникнення або погіршення симптомів тривожності, пригнічення настрою та депресії або тику.

Пацієнти, які отримують лікування від СДВГ, повинні перебувати під наглядом щодо виникнення або погіршення симптомів тривожності, погіршення настрою та депресії або тику.

Застосування дітям віком до 6 років.

Не слід застосовувати атомоксетин пацієнтам віком до 6 років, оскільки ефективність та безпека застосування цього лікарського засобу для цієї вікової групи не встановлена.

Інше терапевтичне застосування

Атомоксетин не призначений для лікування випадків глибокої депресії та/або тривожності, оскільки результати клінічних досліджень, які проводяться за участю дорослих із цими станами, не мали жодного ефекту лікарського засобу порівняно з плацебо.

Вагітність. Дослідження на тваринах загалом не вказують на прямий шкідливий вплив на вагітність, ембріональний розвиток, пологи та постнатальний розвиток. Для атомоксетину клінічні дані щодо впливу на вагітність обмежені. Такі дані недостатні для того, щоб підтвердити або спростувати взаємозв'язок між прийомом атомоксетину та несприятливими наслідками під час вагітності та/або годування груддю. Атомоксетин не слід використовувати під час вагітності, якщо очікувана користь не виправдовує потенційного ризику для плода.

Період годування груддю. Атомоксетин та/або його метаболіти проникали у молоко щурів. Чи екскретується атомоксетин у грудному молоці людини, невідомо. Через недостатню кількість даних слід уникати застосування атомоксетину під час годування груддю.

Дані щодо впливу на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами обмежені. Атомоксетин незначно впливає на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами. У пацієнтів дитячого та дорослого віку застосування атомоксетину було пов'язане з розвитком більшої стомлюваності, сонливості та запаморочення порівняно з плацебо. Пацієнтам рекомендується бути обережними при керуванні автомобілем та іншими механізмами, поки вони не переконаються, що атомоксетин не впливає на їх увагу та працездатність.

Препарат призначений для перорального застосування.

Препарат можна застосовувати 1 раз на день, вранці, незалежно від їжі. Пацієнтам, у яких застосування атомоксетину 1 раз на добу не дає задовільного клінічного ефекту (переносимість [нудота або сонливість] або ефективність), можна рекомендувати застосування препарату 2 рази на добу, вранці та після обіду або рано ввечері з рівним розподілом добової дози.

Діти

Дозування для дітей із масою тіла до 70 кг. Почати лікування потрібно із загальної добової дози – приблизно 0,5 мг/кг маси тіла. Цю дозу слід приймати не менше ніж 7 днів до підвищення дози в залежності від клінічної реакції та переносимості. Підтримуюча доза, що рекомендується, становить приблизно 1,2 мг/кг/добу (залежно від маси пацієнта і наявних доз атомоксетину). Додаткового ефекту від доз вище 1,2 мг/кг/добу немає. Безпека окремих доз понад 1,8 мг/кг/добу та загальних добових доз понад 1,8 мг/кг систематично не оцінювалася. У деяких випадках доцільно продовжити лікування у зрілому віці.

Дозування для дітей із масою тіла понад 70 кг. Починати лікування слід із добової дози 40 мг. Цю дозу слід приймати щонайменше протягом 7 днів до підвищення дози в залежності від клінічної реакції та переносимості. Підтримуюча добова доза становить 80 мг. Додатковий ефект від доз вище 80 мг не спостерігається. Максимальна добова доза становить 100 мг. Безпека окремих доз понад 120 мг та добових доз понад 150 мг систематично не оцінювалася.

Дозування для дорослих. Почати лікування слід із добової дози 40 мг. Цю дозу слід підтримувати щонайменше протягом 7 днів до підвищення дози в залежності від клінічної реакції та переносимості. Рекомендоване підтримуюче добове дозування становить від 80 мг до 100 мг. Максимальна добова доза становить 100 мг. Безпека окремих доз понад 120 мг та добових доз понад 150 мг систематично не оцінювалася.

Додаткова інформація щодо безпеки застосування цього препарату

Вивчення стану пацієнтів на лікування. До призначення препарату слід ознайомитись з анамнезом та провести початкову оцінку серцево-судинного стану пацієнтів, включаючи контроль АТ та ЧСС (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»).

Постійний контроль. Пацієнти повинні проходити регулярний контроль стану серцево-судинної системи, артеріального тиску та пульсу, результати якого повинні бути зареєстровані після кожної корекції дози і надалі не рідше одного разу на шість місяців. Дітям рекомендується використовувати відсотковий метод оцінки АТ. Для дорослих слід дотримуватися поточних посібників з контролю за артеріальною гіпертензією (див. розділ «Особливості застосування»).

Відмова від лікування

У програмі досліджень виражених симптомів абстиненції не було описано. При значних негативних ефектах застосування атомоксетину можна припинити негайно або шляхом поступового зменшення дози.

Лікування атомоксетином має бути безстроковим. Слід виконати повторну оцінку необхідності продовження лікування більше 1 року, особливо якщо пацієнт досяг стабільної та задовільної відповіді.

Додаткова інформація щодо безпеки застосування цього препарату

Програма комплексного лікування зазвичай містить психологічні, навчальні та соціальні заходи і спрямована на стабілізацію стану пацієнтів з поведінковим синдромом, що характеризується симптомами, до яких можуть належати хронічний тривалий недостатній об'єм уваги, схильність до відволікання, емоційна мінливість, імпульсивність, помірна або значна гіперактивність, незначна електроенцефалограмі. Порушення здатності, що навчається, не обов'язково.

Фармакологічне лікування показане не для всіх пацієнтів із цим синдромом, тому рішення про застосування лікарського засобу має ґрунтуватися на ретельній оцінці тяжкості симптомів у пацієнта та патології з урахуванням віку дитини та стійкості симптоматики.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти з печінковою недостатністю. Для пацієнтів з помірною печінковою недостатністю (клас B за шкалою Чайлда-П'ю) початкові та кінцеві дози слід зменшити до 50% звичайної дози. Для пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас C за шкалою Чайлда-П'ю) початкову дозу та кінцеві дози слід зменшити до 25% звичайної дози (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Пацієнти з нирковою недостатністю. Пацієнти з термінальною стадією ниркової недостатності мали більш високий системний вплив атомоксетину, ніж здорові добровольці (підвищення приблизно на 65%), але різниці не спостерігалося, якщо вплив коригувався з урахуванням дози з розрахунку на одиницю маси тіла. Таким чином, атомоксетин можна призначати пацієнтам із СДВГ із термінальною стадією ниркової недостатності або з нижчим ступенем ниркової недостатності з використанням звичайного режиму дозування. Атомоксетин може загострювати артеріальну гіпертензію у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Приблизно 7% представників європеоїдної раси мають генотип, який відповідає нефункціональному ферменту CYP2D6 (звані повільні метаболізатори CYP2D6). Пацієнти з цим генотипом зазнають у кілька разів більшого впливу атомоксетину порівняно з пацієнтами з функціональним ферментом. Таким чином, повільні метаболізатори більше схильні до ризику негативних явищ (див. розділи «Фармакологічні властивості» та «Побічні реакції»). Для пацієнтів з генотипом, що відповідає повільним метаболізаторам, рекомендується нижча початкова доза та повільніше підвищення дози.

Пацієнти похилого віку. Застосування атомоксетину пацієнтам віком від 65 років систематично не оцінювалося.

Діти до 6 років. Безпека та ефективність застосування атомоксетину дітям до 6 років не встановлені, тому препарат не слід застосовувати для лікування дітей цієї вікової категорії (див. розділ «Особливості застосування»).

Спосіб застосування

Для перорального прийому. Монсетин можна застосовувати незалежно від їжі.

Капсули атомоксетину слід ковтати повністю, їх не слід розкривати. Атомоксетин є речовиною, яка подразнює очі. У разі потрапляння вмісту капсули на слизову очі слід негайно промити пошкоджене око водою і звернутися до лікаря. Руки та забруднені поверхні слід промити водою.

Симптоми. У процесі постмаркетингових досліджень надходили звіти про нелетальні гострі та хронічні передозування лише атомоксетином. Найпоширенішими симптомами, що супроводжували гостре та хронічне передозування, були шлунково-кишкові розлади, сонливість, запаморочення, тремор, порушення поведінки. Також повідомлялося про гіперактивність та тривожність. Спостерігалися ознаки та симптоми, що відповідають легкій або помірній активізації симпатичної нервової системи (наприклад, тахікардія, підвищення артеріального тиску, мідріаз, сухість у роті), і надходили повідомлення про свербіння та висипання. Більшість випадків від легких до помірних. У деяких випадках передозування, пов'язане з атомоксетином, повідомлялося про епілептиформні напади, дуже рідко – про подовження інтервалу QT. Також були повідомлення про летальні випадки внаслідок гострого передозування, пов'язаного зі змішаним прийомом атомоксетину та принаймні одного з лікарських засобів.

Досвід клінічних досліджень передозування атомоксетину обмежений.

Лікування. Необхідно забезпечити вентиляцію легень. Протягом 1 години після передозування можна застосовувати активоване вугілля для зниження всмоктування. Рекомендується контроль серцевої діяльності та основних показників життєдіяльності, а також проведення відповідних симптоматичних та підтримуючих заходів. За пацієнтами слід спостерігати щонайменше 6 годин. Атомоксетин має високу афінність з білками плазми крові, тому лікування передозування шляхом діалізу, швидше за все, буде неефективним.

Діти та підлітки. За результатами плацебо-контрольованих досліджень за участю дітей найбільш частими побічними реакціями були головний біль, біль у животі 1 і знижений апетит, часто пов'язаних із застосуванням атомоксетину і спостерігалися приблизно у 19%, 18% і 16% пацієнтів відповідно, але рідко призводили до необхідності припинення застосування препарату болю, 0,2% – біль у животі і 0,0% – зниженого апетиту). Випадки болю в животі та зниження апетиту зазвичай мали тимчасовий характер.

На ранніх стадіях терапії відзначалася затримка середніх темпів збільшення маси тіла і зростання серед отримували атомоксетин у зв'язку зі зниженим апетитом. Надалі при тривалій терапії після початкової втрати в наборі маси тіла або зростання спостерігалося їх невелике підвищення до середніх показників норми при тривалому лікуванні.

Нудота, блювання та сонливість 2 можливі приблизно у 10% та 11% пацієнтів відповідно переважно протягом першого місяця терапії. Однак ці епізоди зазвичай були легким або середнім ступенем тяжкості, мали тимчасовий характер і не були причиною припинення лікування у значній кількості випадків (рівень припинення лікування становить ≤0,5%).

У процесі плацебо-контрольованих досліджень за участю як дітей, так і дорослих спостерігалося підвищення ЧСС та підвищення систолічного та діастолічного артеріального тиску (АТ) у пацієнтів, які приймали атомоксетин (див. розділ «Особливості застосування»).

Через вплив норадренергічного тонусу у пацієнтів, які приймали атомоксетин, спостерігалися ортостатична гіпотензія (0,2%) та непритомність (0,8%). Атомоксетин слід застосовувати з обережністю за наявності схильності пацієнтів до станів, які можуть призвести до ортостатичної гіпотензії.

Таблиця 1 побічних реакцій була складена на основі повідомлень про побічні реакції та лабораторні дослідження, проведені в процесі клінічних випробувань, а також спонтанних постмаркетингових повідомлень від дітей.

Таблічний перелік побічних реакцій

Оцінка частоти: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 – < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 – < 1/100), рідко (≥ 1/10000 – < 1/1000), дуже рідко (<1/10000).

Таблиця 1

1 Також включають біль у верхньому відділі живота, дискомфорт у шлунку, абдомінальний дискомфорт та дискомфорт у епігастрії.

2 Також включає седацію.

3 Включає ускладнення у засинанні, порушення сну серед ночі та пробудження (раніше раннє пробудження).

4 Результати показників ЧСС та АТ наведено відповідно до основних показників життєдіяльності.

*Див. Розділ «Особливості застосування».

**Дивись розділи» «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування».

Повільні метаболізатори (РМ) CYP2D6. Нижченаведені негативні явища траплялися принаймні у 2% пацієнтів, у яких спостерігався повільний метаболізм (PM) CYP2D6, і були статистично значно частішими у PM-пацієнтів у порівнянні з пацієнтами, у яких спостерігався активний метаболізм (EM) CYP2D6: % PM, 1; безсоння в комплексі (включаючи безсоння, помірне безсоння ранкове безсоння, 14,9% PM, 9,7% EM); депресія в комплексі (включаючи депресію, велике депресивне розлад, симптоми депресії, пригнічений настрій та дисфорію, 6,5% PM, 4,1% EM); зниження маси тіла (7,3% PM, 4,4% EM); запор (6,8% PM, 4,3% EM); тремор (4,5% PM, 0,9% EM); седація (3,9% PM, 2,1% EM); ексоріація (3,9% PM, 1,7% EM); енурез (3% PM, 1,2% EM); кон'юнктивіт (2,5% PM, 1,2% EM); втрата свідомості (2,5% PM, 0,7% EM); заздалегідь ранкове пробудження (2,3% PM, 0,8% EM); мідріаз (2% PM, 0,6% EM). Нижченаведене явище не відповідало певним критеріям, але про нього повідомлялося: генералізоване тривожне розлад (0,8% PM, 0,1% EM). Крім того, в результаті досліджень, що тривали до 10 тижнів, втрата маси тіла була помітніша у PM-пацієнтів (в середньому 0,6 кг у EM і 1,1 кг у PM).

Дорослі

Резюме профілю безпеки

У процесі клінічних досліджень у дорослих із СДВГ найвищу частоту побічних реакцій при лікуванні атомоксетином мали такі класи систем органів: шлунково-кишкова, нервова система та психіка. Найчастіше (≥ 5%) повідомлялося про такі негативні явища, як знижений апетит (14,9%), безсоння (11,3%), головний біль (16,3%), сухість у роті (18,4%) та нудота (26,7%). Більшість цих побічних реакцій були легким і середнім ступенем тяжкості. Побічні реакції тяжкого ступеня, про які часто повідомлялося, – нудота, безсоння, втома та головний біль. Скарги на затримку сечі або ускладнене сечовипускання у дорослих слід розглядати як потенційно пов'язані із застосуванням атомоксетину.

Таблиця 2 побічних реакцій була складена на основі повідомлень про побічні реакції та лабораторні дослідження, проведені в процесі клінічних випробувань, а також спонтанних постмаркетингових повідомлень від дорослих.

Таблічний перелік побічних реакцій

Оцінка частоти: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 – < 1/10), нечасто (≥1/1000 – < 1/100), рідко (≥ 1/10000 – < 1/1000), дуже рідко (<1/10000).

Таблиця 2

1 Також включають біль у верхньому відділі живота, дискомфорт у шлунку, абдомінальний дискомфорт та дискомфорт у епігастрії.

2 Включає ускладнення у засинанні, порушення сну серед ночі та пробудження (раніше раннє пробудження).

3 Результати показників ЧСС та АТ наведено відповідно до основних показників життєдіяльності.

4 Включаючи анафілактичні реакції та ангіоневротичний набряк.

*Див. розділ «Особливості застосування»

**Див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування».

Повільні метаболізатори (PM) CYP2D6. Нижченаведені негативні явища траплялися принаймні у 2% пацієнтів, у яких спостерігався повільний метаболізм (PM) CYP2D6, і були статистично значно частішими у PM-пацієнтів у порівнянні з пацієнтами, у яких спостерігався активний метаболізм (EM) CYP2D6: % PM, 1; сухість у роті (34,5% PM, 17,4% EM); запор (11,3% PM, 6,7% EM); озноб (4,9% PM, 1,9% EM); знижений апетит (23,2% PM, 14,7% EM); тремор (5,4% PM, 1,2% EM); безсоння (19,2% PM, 11,3% EM); розлади сну (6,9% PM, 3,4% EM); розлади під час сну (5,4% PM; 2,7% EM); завчасне ранкове пробудження (3% PM, 0,9% EM); затримка сечовипускання (5,9% PM, 1,2% EM); еректильна дисфункція (20,9% РМ, 8,9% ЕМ); порушення еякуляції (6,1% РМ, 2,2% ЕМ); гіпергідроз (14,8% РМ, 6,8% ЕМ); похолодання кінцівок (3% РМ, 0,5% ЕМ).

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дозволяє проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про всі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутність ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

2 роки.

Тримати при температурі від 15 до 30 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 15 капсул у блістері, по 2 блістери у коробці.

За рецептом.