Замовлення
Замовлення
Обране
Обране
star_on

Герпевір порошок для розчину для ін'єкцій 250 мг флакон №1

Герпевір порошок для розчину для ін'єкцій 250 мг флакон №1
Написати відгук
91.2 грн
Упаковка
1
Досягнуто ліміт кількості товару
грн на бонусний рахунок+ 0.91грн на бонусний рахунок
Ціна дійсна при замовленні на сайті 4.05.2024
Оплатаtooltip
Доставкаtooltip
Поверненняtooltip
Продаж зазначених ліків відбувається в аптеці тільки за наявності рецепту від лікаря

Основні властивості

Умова відпуску

Характеристики

Торгова назваГерпевір
Діюча речовинаАцикловіру натрієва сіль
Спосіб застосуванняІн'єкції
Дозування250 мг
ВиробникАртеріум Корпорація ВАТ
Країна виробництваУкраїна
ФормаФлакони з сухим вмістом
Умови відпускуЗа рецептом
Код ATC

Інструкція Герпевір порошок для розчину для ін'єкцій 250 мг флакон №1

 

 

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

ГЕРПЕВІР®

(HERPEVIR)

 

Склад:

діюча речовина: acyclovir;

1 флакон містить ацикловіру натрієвої солі стерильної у перерахуванні на ацикловір –     250 мг.

 

Лікарська форма.

Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого кольору.

 

Фармакотерапевтична група.

Противірусні засоби для системного застосування.

Код ATХ J05A B01.

 

Фармакологічні властивості. 

Фармакодинаміка.

Ацикловір є синтетичним аналогом пуринового нуклеозиду з високою активністю in vitro та in vivo проти вірусів герпесу, що включають Herpes simplex I і II типів, вірусу Varicella zoster, вірусу Епштейна – Барр (EBV) та цитомегаловірусу (CMV).

Інгібіторна активність ацикловіру відносно вірусу простого герпесу І та ІІ типу, вірусу Varicella zoster та вірусу Епштейна – Барр високоселективна. Фермент тимідинкіназа у нормальній неінфікованій клітині не використовує ацикловір як субстрат, тому він має дуже низьку токсичність відносно клітин людини. Проте закодована у вищезазначених вірусах тимідинкіназа перетворює ацикловір на монофосфат ацикловіру, аналог нуклеозиду, що далі перетворюється на дифосфат, а потім на трифосфат. Ацикловіру трифосфат взаємодіє з вірусною ДНК-полімеразою та затримує реплікацію вірусної ДНК.

При тривалих або повторних курсах лікування тяжкохворих зі зниженим імунітетом може зменшуватися чутливість окремих штамів вірусу до ацикловіру. Більшість клінічних випадків нечутливості пов’язані з дефіцитом вірусної тимідинкінази, однак існують повідомлення про ушкодження тимідинкінази та ДНК-полімерази. In vitro взаємодія окремих вірусів простого герпесу з ацикловіром може також призводити до формування менш чутливих штамів. Взаємозалежність між чутливістю окремих вірусів простого герпесу in vitro та клінічними результатами лікування ацикловіром до кінця не з’ясована.

Фармакокінетика.

Період напіввиведення у дорослих з нормальною функцією нирок становить 2,9 години після внутрішньовенного введення. Більша частина препарату  виводиться нирками у незмінному вигляді. Нирковий кліренс ацикловіру значно перевищує кліренс креатиніну, що свідчить про виведення ацикловіру не тільки клубочковою фільтрацією, але і канальцевою секрецією. Основним метаболітом ацикловіру є 9-карбоксиметокси-метилгуанін, на долю якого в сечі припадає близько 10-15 % введеної дози препарату.

При призначенні ацикловіру через 1 годину після 1 г пробенециду Т1/2 та AUC ацикловіру збільшується на 18 % та 40 % відповідно.

У дорослих середні Сssmax ацикловіру через 1 годину після інфузії у дозі 2,5 мг/кг, 5 мг/кг,                  10 мг/кг та 15 мг/кг становлять 22,7 мкмоль (5,1 мкг/мл), 43,6 мкмоль (9,8 мкг/мл),     92 мкмоль  (20,7 мкг/мл) та 105 мкмоль (23,6 мкг/мл) відповідно. Сssmin препарату у плазмі крові через        7 годин після інфузії становить відповідно 2,2 мкмоль (0,5 мкг/мл), 3,1 мкмоль    (0,7 мкг/мл), 10,2 мкмоль (2,3 мкг/мл) та 8,8 мкмоль (2 мкг/мл).

У дітей віком від 1 року величина Сssmax та Сssmin при введенні ацикловіру у дозах 250 мг/м2 та 500 мг/м2 відповідає такій у дорослих при дозах 5 мг/кг та 10 мг/кг. У новонароджених (від 0 до 3 місяців), яким ацикловір вводити у дозі 10 мг/кг маси тіла у вигляді інфузії тривалістю більше 1 години кожні 8 годин, Сssmax становить 61,2 мкмоль (13,8 мкг/мл), Сssmin становить 10,1 мкмоль (2,3 мкг/мл), Т1/2 – 3,8 години.

В осіб літнього віку кліренс ацикловіру з віком знижується паралельно зі зменшенням кліренсу креатиніну, однак Т1/2  ацикловіру змінюється незначно.

У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю Т1/2  ацикловіру становить у середньому       19,5 години, а при проведенні гемодіалізу – 5,7 години, концентрація ацикловіру у плазмі крові знижується приблизно на 60 %.

Концентрація ацикловіру у спинномозковій рідині становить приблизно 50 % його плазмової концентрації. Ацикловір незначною мірою зв’язується з білками крові (9-33 %).

 

Клінічні характеристики.

Показання.

-          Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у хворих з імунодефіцитом та тяжкого генітального герпесу у хворих без імунодефіциту.

-          Профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у хворих з імунодефіцитом.

-          Лікування інфекцій, спричинених вірусом Varicella zoster.

-          Лікування герпетичного енцефаліту.

-          Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу у новонароджених.

 

Протипоказання

. Гіперчутливість до ацикловіру та/або валацикловіру в анамнезі.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Клінічно значущих взаємодій ацикловіру з іншими лікарськими засобами не відзначалось.

Ацикловір головним чином виділяється у незміненому вигляді нирками шляхом канальцевої секреції, тому будь-які ліки, що мають аналогічний механізм виділення, можуть збільшувати концентрацію ацикловіру у плазмі крові.

Пробенецид та циметидин подовжують період напіввиведення ацикловіру та збільшують площу під кривою «концентрація/час», але, з огляду на широкий терапевтичний індекс ацикловіру, коригувати дозу не потрібно.

У пацієнтів, які одночасно отримують ацикловір для внутрішньовенного введення та інші препарати, що мають аналогічний механізм виділення, можливе потенційне збільшення у плазмі крові концентрації одного або обох препаратів чи їх метаболітів. При одночасному застосуванні з імуносупресантами при лікуванні хворих після трансплантації органів також підвищується у плазмі крові рівень ацикловіру та неактивного метаболіту імуносупресивного препарату.

Обережність (з контролем функції нирок) потрібна також при призначенні  Герпевіру для внутрішньовенного введення з препаратами, що впливають на функцію нирок (такими як циклоспорин, такролімус).

 

Особливості застосування.

Ацикловір виводиться з організму головним чином шляхом ниркового кліренсу, тому хворим із нирковою недостатністю дозу слід зменшувати (див. «Дози та спосіб застосування»). У хворих літнього віку також велика ймовірність порушення функції нирок, тому для цієї групи пацієнтів також можливе зменшення дози. Хворі з нирковою недостатністю та хворі літнього віку мають ризик виникнення неврологічних побічних дій і тому повинні перебувати під пильним контролем. Такі реакції є загалом оборотними у разі припинення лікування препаратом (див. розділ «Побічні реакції»).

У хворих, які отримують високі дози препарату внутрішньовенно, наприклад для лікування герпетичного енцефаліту, слід відстежувати показники функції нирок, особливо у випадках дегідратації або наявності ниркової недостатності.

Розведений препарат для внутрішньовенних інфузій не слід призначати для перорального прийому. 

 

Застосування у період вагітності або годування груддю. При застосуванні вагітним різних фармацевтичних форм ацикловіру не виявлено збільшення кількості вроджених вад у дітей. Однак застосовувати ацикловір для інфузій слід лише у випадках, коли потенційна користь для матері від застосування препарату перевищує можливий ризик для плода.

Призначати ацикловір жінкам, які годують груддю, слід з урахуванням співвідношення ризик/користь для дитини.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Герпевір® для внутрішньовенного введення головним чином застосовується для лікування хворих, які перебувають на стаціонарному лікуванні, тому зазвичай інформація про вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами не є необхідною. Досліджень з вивчення впливу препарату на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами не проводилось.

 

Спосіб застосування та дози.

Застосовувати шляхом повільної внутрішньовенної інфузії протягом не менше 1 години. Курс лікування Герпевіром для внутрішньовенного введення зазвичай триває 5 днів, але тривалість можна змінити залежно від стану пацієнта та реакції на терапію. Лікування герпетичного енцефаліту триває зазвичай 10 днів. Лікування інфекцій у новонароджених, спричинених вірусом простого герпесу, триває зазвичай 14 днів при ураженні шкіри та слизових оболонок та 21 день – при дисемінації та ураженні центральної нервової системи.

Тривалість профілактичного застосування Герпевіру для внутрішньовенного введення визначається тривалістю періоду ризику інфікування.

Для лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу (за винятком герпетичного енцефаліту) або вірусом Varicella zoster, Герпевір® для внутрішньовенного введення потрібно призначати у дозі 5 мг/кг маси тіла кожні 8 годин за умови нормальної функції нирок.

Для лікування інфекцій, спричинених вірусом Varicella zoster, у хворих з імунодефіцитом або хворих на герпетичний енцефаліт  Герпевір® для внутрішньовенного введення слід призначати у дозі 10 мг/кг маси тіла кожні 8 годин за умови нормальної функції нирок.

Пацієнтам, хворим на ожиріння, слід призначати дозу з розрахунку на ідеальну, а не на реальну масу тіла.

Діти. Дози для дітей віком від 3 місяців до 12 років розраховуються  на одиницю поверхні тіла.

Для лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу (за винятком герпетичного енцефаліту) або вірусом Varicella zoster, Герпевір® для внутрішньовенного введення слід призначати у дозі 250 мг/м2  поверхні тіла кожні 8 годин за умови нормальної функції нирок.

Для лікування інфекцій, спричинених вірусом Varicella zoster, у дітей з імунодефіцитом або з герпетичним енцефалітом Герпевір® для внутрішньовенного введення призначати у дозі              500 мг/м2 поверхні тіла кожні 8 годин за умови нормальної функції нирок.

Дози Герпевіру для внутрішньовенного введення новонародженим та немовлятам віком до             3 місяців розраховуються на основі маси тіла дитини.

Рекомендований режим лікування для немовлят з інфекцією, спричиненою вірусом простого герпесу – 20 мг/кг маси тіла кожні 8 годин протягом 21 дня при десимінованій формі та ураженні центральної нервової системи або 14 днів при захворюванні, що обмежується шкірою та слизовими оболонками.

Дітям та немовлятам з порушенням функції нирок дозу слід модифікувати відповідно до ступеня порушення цієї функції (див. розділ «Хворі на ниркову недостатність»).

Хворі літнього віку. Слід мати на увазі можливість порушення функції нирок у хворих літнього віку. В таких випадках дозу препарату необхідно відповідно змінити (див. розділ «Хворі на ниркову недостатність»). Слід підтримувати адекватний рівень гідратації організму.

Хворі на ниркову недостатність. Внутрішньовенно Герпевір® потрібно з обережністю застосовувати для лікування хворих на ниркову недостатність. Слід підтримувати адекватний рівень гідратації організму.

Нижче зазначено зміни у дозуванні залежно від показників кліренсу креатиніну.

 

Дорослі:

Кліренс креатиніну

Рекомендоване дозування

25-50 мл/хв

5-10 мг/кг маси тіла кожні 12 годин

10-25 мл/хв

5-10 мг/кг маси тіла кожні 24 години

 

0 (анурія)-10 мл/хв

Для хворих, які перебувають на тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі або на гемодіалізі – 2,5-5 мг/кг кожні 24 години.

Поширені запитання