Інструкція Максігра Драйв 20 мг таблетки №4

Максігра Драйв 20 мг таблетки №4

Склад

речовина, що діє: тадалафіл;

• 1 таблетка містить 2,5 мг або 5 мг або 10 мг або 20 мг тадалафілу;

допоміжні речовини:

ядро таблетки : лактози моногідрат, мікрокристалічна целюлоза, повідон К 30, полоксамер, натрію лаурилсульфат, натрію кроскармелозу, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

оболонка для таблетки по 2,5 мг: полівініловий спирт, діоксид титану (Е 171), макрогол, тальк;

оболонка таблеток по 5 мг, 10 мг та 20 мг: спирт полівініловий, діоксид титану (Е 171), макрогол, тальк, заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172).

Лікарська форма

Пігулки, покриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

• 2,5 мг: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, 4,9–5,3 мм у діаметрі;
• 5 мг: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, світло-коричневого кольору, довгасті, двоопуклі, довжиною 7,9-8,3 мм, шириною 3,9-4,3 мм;
• 10 мг: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, світло-жовтогарячого кольору, довгасті, двоопуклі, з лінією розлому з одного боку, довжиною 10,9-11,4 мм, шириною 5,4-5,9 мм;
• 20 мг: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, світло-рожевого кольору, довгасті, двоопуклі, з ризиком з одного боку, довжиною 14,9-15,4 мм, шириною 7,1-7,6 мм. Після ламання ядро таблетки білого або майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група

Засоби на лікування порушень ерекції. Код ATX G04B E08.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Механізм дії.

Тадалафіл є селективним оборотним інгібітором циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) – специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ 5). Коли статева стимуляція призводить до локального вивільнення оксиду азоту, пригнічення ФДЕ 5 тадалафілом продукує підвищені рівні цГМФ в печеристому тілі. Це призводить до релаксації гладких м'язів та притоку крові до тканин статевого члена, внаслідок чого відбувається ерекція. Тадалафіл при лікуванні еректильної дисфункції не виявляє своєї дії за відсутності сексуальної стимуляції.

Ефект інгібування концентрації цГМФ у печеристому тілі також спостерігається у гладких м'язах простати, сечовому міхурі та їх судинах, які переносять кров у вищезгадані органи. Судинна релаксація, яка при цьому виникає, призводить до підвищення перфузії крові та може бути причиною зменшення симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Ці судинні ефекти можуть бути доповнені пригніченням активності аферентних нервів сечового міхура та релаксацією гладких м'язів простати та сечового міхура.

Фармакодинамічні ефекти.

Дослідження in vitro показали, що тадалафіл є селективним інгібітором ФДЕ 5. ФДЕ 5 – фермент, який був знайдений у гладких м'язах печеристого тіла, судинних та вісцеральних гладких м'язах, скелетних м'язах, тромбоцитах, нирках, легенях та мозочках. Вплив тадалафілу на ФДЕ 5 сильніший, ніж на інші фосфодіестерази. Дія тадалафілу на ФДЕ 5 в 10 000 разів перевищує його вплив на ферменти ФДЕ 1, ФДЕ 2, ФДЕ 4 та ФДЕ 7, що є в серці, мозку, судинах, печінці, лейкоцитах, скелетній мускулатурі та інших органах. Тадалафіл у 10 000 разів потужніший по відношенню до ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 3, який є ферментом, що є в серці та кровоносних судинах. Ця селективність щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 3 важлива тому, що ФДЕ 3 є ферментом, який відіграє певну роль у скороченні серцевого м'яза. Крім того, тадалафіл приблизно в 700 разів більш потужний по відношенню до ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 6, що є ферментом, наявним у сітківці та відповідальним за фототрансдукцію. Тадалафіл також у 10 000 разів потужніше по відношенню до ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 7, ФДЕ 8, ФДЕ 9 та ФДЕ 10.

Клінічна ефективність та безпека.

Тадалафіл, введений здоровим добровольцям, не виявляв суттєвої різниці в порівнянні з плацебо за показниками систолічного та діастолічного артеріального тиску в положенні пацієнта лежачи (середнє максимальне зниження 1,6/0,8 мм рт. ст. відповідно), систолічного та діастолічного артеріального тиску пацієнта стоячи (середнє максимальне зниження 0,2/4,6 мм рт. ст. відповідно) та суттєва зміна частоти серцевих скорочень.

У ході дослідження впливу тадалафілу на зір з використанням тесту оцінки сприйняття кольору Farnsworth-Munsell 100 Hue було встановлено, що тадалафіл не погіршує розпізнавання кольору (синій-зелений). Отримані дані клінічного дослідження підтверджують низьку спорідненість тадалафілу по відношенню до ФДЕ 6 порівняно з ФДЕ 5. У ході всіх клінічних досліджень рідко (< 0,1%) повідомляли про зміни розпізнавання кольорів.

Було проведено три клінічні дослідження за участю чоловіків для оцінки потенційного впливу на сперматогенез тадалафілу в дозі 10 мг (одне дослідження тривалістю 6 місяців) та в дозі 20 мг (одне дослідження тривалістю 6 місяців та одне – тривалістю 9 місяців) при частоті прийому 1 раз/ добу. У ході двох із трьох досліджень спостерігалося клінічно незначне зниження кількості та концентрації сперми, асоційоване з прийомом тадалафілу. Ці ефекти не були пов'язані зі змінами інших характеристик, таких як рухливість сперматозоїдів, морфологія та рівень фолікулостимулюючого гормону в крові.

Еректильна дисфункція.

Три клінічні дослідження були проведені за участю 1054 пацієнтів з метою виявлення періоду початку ефекту тадалафілу, який продемонстрував статистично значуще покращення еректильної функції, а також дієвість протягом 36 годин та виявлення ефекту вже через 16 хвилин після прийому дози порівняно з плацебо (прийом тадалафілу при необхідності). .

У ході дослідження тривалістю 12 тижнів за участю 186 пацієнтів (142 пацієнти отримували тадалафіл, 44 пацієнти - плацебо) з вторинною еректильною дисфункцією щодо пошкодження спинного мозку тадалафіл виявляв значне поліпшення еректильної функції, а в середньому коефіцієнт успішних спроб при прийомі тадала , Застосування при необхідності) склав 48% порівняно з 17% у групі плацебо.

Тадалафіл у дозах 2,5 мг, 5 мг і 10 мг 1 раз на добу оцінювали в ході 3 клінічних досліджень за участю 853 пацієнтів різного віку (від 21 до 82 років) та різних етнічних груп з еректильною дисфункцією різних ступенів тяжкості (легка, середня , важка) та різної етіології. У ході двох первинних досліджень ефективності в загальній популяції в середньому коефіцієнт успішних спроб був 57% і 67% при прийомі тадалафілу 5 мг та 50% при прийомі Тадалафілу 2,5 мг порівняно з 31% та 37% у групі плацебо. У дослідженнях за участю пацієнтів з вторинною еректильною дисфункцією щодо діабету в середньому коефіцієнт успішних спроб становив 41% та 46% при прийомі тадалафілу у дозі 5 мг та 2,5 мг відповідно порівняно з 28% у групі плацебо. Більшість пацієнтів у вищенаведених дослідженнях раніше приймали інгібітори ФДЕ 5 у разі потреби. У наступному дослідженні 217 пацієнтів, які раніше не застосовували інгібітори ФДЕ 5, отримували тадалафіл у дозі 5 мг один раз на день та плацебо. У середньому коефіцієнт успішних спроб становив 68% групи прийому тадалафила проти 52% групи плацебо.

Доброякісна гіперплазія передміхурової залози.

Застосування тадалафілу досліджувалося в ході чотирьох клінічних досліджень, що тривали 12 тижнів, за участю 1500 пацієнтів із симптомами доброякісної гіперплазії передміхурової залози. У ході цих клінічних досліджень тадалафіл у дозі 5 мг продемонстрував поліпшення стану пацієнта за загальною міжнародною шкалою простатичних симптомів (МШПС) порівняно з плацебо (оцінки поліпшення МБПС при прийомі тадалафілу у дозі 5 мг становлять –4,8, –5,6, – 6,1 та –6,3, порівняно з –2,2, –3,6 –3,8, –4,2 у разі прийому плацебо). Поліпшення стану пацієнта за міжнародною шкалою простатичних симптомів (МБПС) спостерігалося вже після 1 тижня лікування. В одному з клінічних досліджень, де в якості активного компаратора також був включений тамсулозин в дозі 0,4 мг, оцінки поліпшення МБПС при прийомі тадалафілу в дозі 5 мг, тамсулозину і плацебо становили -6,3, -5,7 -4, 2. відповідно.

В ході одного з цих досліджень оцінювали як покращення еректильної функції, так і ослаблення симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози у пацієнтів з обома станами. Поліпшення еректильної функції за міжнародним індексом оцінки еректильної функції та за міжнародною шкалою простатичних симптомів склало 6,5-6,1 у разі прийому тадалафілу у дозі 5 мг порівняно з 1,8-3,8 у групі плацебо відповідно. У середньому відсоток успішних спроб статевого акту на одну людину у дослідженні становив 71,9% у групі прийому тадалафілу у дозуванні 5 мг, а у групі плацебо – 48,3%.

Підтримання досягнутого ефекту тадалафілу оцінювалося в ході додаткового відкритого дослідження, за результатами якого було встановлено, що покращення за загальною міжнародною шкалою простатичних симптомів, що спостерігалося протягом 12 тижнів, зберігається додатково до 1 року після лікування тадалафілом у дозі 5 мг.

Діти.

Було проведено одне дослідження за участю дітей з дистрофією м'язів Дюшена (МДД), в якому підтверджені докази ефективності не були продемонстровані. Це дослідження ефективності тадалафілу було рандомізованим подвійним сліпим плацебо-контрольованим, у трьох паралельних групах за участю 331 дитини чоловічої статі віком від 7 до 14 років з МДД, які одночасно отримували терапію кортикостероїдами. Дослідження включало 48-тижневий подвійний сліпий період, під час якого пацієнти були розділені на групи прийому тадалафілу 0,3 мг/кг, тадалафілу 0,6 мг/кг або плацебо щодня. Тадалафіл не продемонстрував ефективність у первинній кінцевій точці щодо уповільнення зниження швидкості ходьби, виміряної щодо зміни дистанції у тесті з 6-хвилинною ходьбою (ТЗХ). Зміна середнього значення дистанції в ТСХ, розрахованого за методом найменших квадратів, на 48-му тижні склала 51,0 г у групі плацебо порівняно з 64,7 г у групі тадалафілу 0,3 мг/кг (р=0,307) та 59, 1 г у групі тадалафілу 0,6 мг/кг (р=0,538). Підтверджена ефективність також виявлено і за повторних аналізах результатів цього дослідження. Загальні результати безпеки, отримані в цьому дослідженні, в цілому відповідали відомому профілю безпеки тадалафілу і небажаним явищам, очікуваним в педіатричної популяції МДД при лікуванні кортикостероїдами.

Фармакокінетика

Всмоктування. Тадалафіл добре всмоктується після прийому внутрішньо. Середня максимальна концентрація в плазмі досягається в середньому через 2 години після прийому. Абсолютна біодоступність тадалафілу після перорально не встановлювалася.

Швидкість та ступінь всмоктування тадалафілу не залежить від їжі, таким чином, тадалафіл можна приймати з їжею або без неї. Час введення дози (ранок або вечір) не чинив клінічно значущого ефекту на швидкість та ступінь всмоктування.

Розподіл. Середній обсяг розподілу становить близько 63 л, вказуючи на те, що тадалафіл розподіляється у тканинах. При терапевтичних концентраціях 94% тадалафілу в плазмі пов'язано з протеїнами. На зв'язування із протеїнами не впливає порушення функції нирок.

Менше 0,0005% введеної дози було виявлено у спермі здорових добровольців.

Метаболізм. Тадалафіл переважно метаболізується ізоформою 3А4 цитохрому Р450 (CYP). Основним циркулюючим метаболітом є метилкатехолглюкуронід. Цей метаболіт має активність щодо ФДЕ 5 у 13 000 разів менший за тадалафіл. Таким чином, очікується, що метаболіт не проявлятиме клінічної активності у спостережуваних концентраціях.

Висновок. Середній кліренс перорального тадалафілу становить 2,5 л/год, а середній період напіввиведення – 17,5 годин у здорових добровольців. Тадалафіл виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів, переважно з фекаліями (приблизно 61% дози) та меншою – із сечею (майже 36% дози).

Лінійність/нелінійність фармакокінетики. Фармакокінетика тадалафілу у здорових добровольців лінійно пропорційна часу та дозі. У діапазоні доз від 2,5 до 20 мг експозиція (AUC) підвищується пропорційно дозі. Постійна концентрація в плазмі досягається протягом
5 днів при щоденному прийомі один раз на день.

Фармакокінетика однакова у пацієнтів з еректильною дисфункцією та у пацієнтів без неї.

Окремі групи населення.

Особи похилого віку. Здорові добровольці похилого віку (65 років) мали нижчі значення кліренсу тадалафілу при прийомі внутрішньо, що призводило до підвищення на 25% експозиції (AUC) порівняно зі здоровими добровольцями у віці 19–45 років. Цей віковий ефект не є клінічно значущим і не потребує регулювання дози.

Ниркова недостатність. У ході досліджень щодо клінічної фармакології із застосуванням одиничної дози тадалафілу (5–20 мг) експозиція тадалафілу AUC практично подвоїлася у пацієнтів зі слабкою (кліренс креатиніну від 51 до 80 мл/хв) або помірною (кліренс креатиніну від 31 до 50 мл/хв) ниркова недостатність, а також у пацієнтів із останньою стадією ниркової хвороби на діалізі. У пацієнтів, які перебували на гемодіалізі, максимальна концентрація в плазмі крові (Сmax) була на 41% вищою, ніж у здорових добровольців. Вплив гемодіалізу на виведення тадалафілу можна знехтувати.

Печінкова недостатність. Експозиція тадалафілу (AUC) у пацієнтів зі слабкою та помірною печінковою недостатністю (класи А та В за шкалою Чайлда-П'ю) можна порівняти з експозицією у здорових добровольців при застосуванні дози 10 мг. Дані щодо безпеки призначення тадалафілу пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлда-П'ю) обмежені. Немає даних про застосування тадалафілу в дозі один раз на добу пацієнтам із печінковою недостатністю. Лікар повинен уважно оцінити індивідуальні переваги/ризики призначення тадалафілу у дозуванні один раз на добу.

Пацієнти, хворі на цукровий діабет. Експозиція тадалафілу (AUC) у хворих на діабет була приблизно на 19% нижчою, ніж значення AUC у здорових добровольців. Ця різниця в експозиції не потребує налаштування дози.

Клінічні властивості.

Показання

Для дозування 25 мг. Лікування еректильної дисфункції у дорослих чоловіків. Препарат ефективний за наявності сексуальної стимуляції.

Для дозування 5 мг. Лікування симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози у дорослих чоловіків. Лікування еректильної дисфункції у дорослих чоловіків. Препарат ефективний для лікування еректильної дисфункції за наявності сексуальної стимуляції.

Для дозування 10 мг. Лікування еректильної дисфункції у дорослих чоловіків. Препарат ефективний для лікування еректильної дисфункції за наявності сексуальної стимуляції.

Для дозування 20 мг. Лікування еректильної дисфункції у дорослих чоловіків. Препарат ефективний для лікування еректильної дисфункції за наявності сексуальної стимуляції.

Тадалафіл не показаний для застосування жінкам.

Протипоказання

Підвищена чутливість до тадалафілу або до будь-якого іншого компонента препарату.

У ході клінічних досліджень тадалафіл виявив властивість посилювати гіпотензивний ефект нітратів. Вважається, що це результат комбінованого впливу ефектів нітратів і тадалафілу на шлях оксид азоту/цГМФ. Таким чином, тадалафіл протипоказаний пацієнтам, які застосовують органічні нітрати у будь-якому разі якоюсь лікарською формою (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Тадалафіл не слід застосовувати чоловікам із серцевими захворюваннями, для яких сексуальна активність небажана. Лікарі повинні враховувати потенційний серцевий ризик сексуальної активності для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі.

Нижченаведені групи пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями не були включені в клінічні дослідження, тому застосування тадалафілу для них протипоказано:

• пацієнти з інфарктом міокарда протягом останніх 90 днів;
• пацієнти з нестабільною стенокардією чи стенокардією, що виникає під час статевих актів;
• пацієнти з серцевою недостатністю, що відповідає класу 2 або вище за класифікацією Нью-Йоркської асоціації серця протягом останніх 6 місяців;
• пацієнти з неконтрольованими аритміями, артеріальною гіпотензією (90/50 мм рт. ст.) або неконтрольованою гіпертензією;
• пацієнти після інсульту, що стався протягом останніх 6 місяців.

Тадалафіл протипоказаний пацієнтам із втратою зору одного ока внаслідок неартеріальної передньої ішемічної оптичної нейропатії (НАПІОН) незалежно від того, чи це було пов'язано з попереднім впливом інгібіторів ФДЕ 5 (див. розділ «Особливості застосування»).

Супутнє застосування інгібіторів ФДЕ 5, у тому числі тадалафілу, із стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, протипоказане, оскільки потенційно це може призвести до симптоматичної гіпотензії ( див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій.

Дослідження взаємодії були проведені для дозувань 10 і 20 мг, результати вказані нижче. Щодо досліджень взаємодії, в яких застосовували тільки тадалафіл у дозі 10 мг, клінічно значуща взаємодія при застосуванні вищих доз не може бути виключена.

Вплив інших лікарських засобів на тадалафіл.

Інгібітори цитохрому CYP450

Тадалафіл метаболізується переважно CYP3A4. Селективний інгібітор CYP3A4 – кетаконазол (200 мг щодня) – збільшує площу під кривою «концентрація – час» (AUC) тадалафілу (10 мг) у 2 рази та Сmax на 15% щодо значень AUC та Сmax одного тадалафілу. Кетоконазол (400 мг на добу) збільшує площу під кривою «концентрація – час» (AUC) тадалафілу (20 мг) у 4 рази, а Сmax – на 22%. Ритонавір, інгібітор протеаз (200 мг двічі на добу), що інгібує CYP3A4, CYP2С9, CYP2С19 та CYP2D6, збільшує площу під кривою «концентрація – час» (AUC) тадалафілу (20 мг) в 2 рази, не змінюючи Сmax. Хоча специфічні взаємодії не були досліджені, інші інгібітори протеази, такі як саквінавір і інші інгібітори CYP3A4, такі як еритроміцин, кларитроміцин, ітраконазол і грейпфрутовий сік, слід призначати з обережністю, оскільки очікується, що при спільному застосуванні вони підвищують. застосування»). В результаті може підвищуватись частота виникнення побічних реакцій (див. «Побічні реакції»).

Транспортери.

Вплив транспортерів, наприклад, p-глікопротеїнів, на розподіл тадалафілу невідомий. Таким чином, існує ймовірність лікарської взаємодії, опосередкованої пригніченням транспортерів.

Індуктори цитохрому CYP450

Індуктор CYP3A4 рифампіцин знижує величину AUC тадалафілу на 88% порівняно зі значенням AUC при прийомі лише тадалафілу (10 мг). Можна припустити, що зниження концентрації призведе до зниження ефективності тадалафілу; ступінь зниження ефективності невідома. Супутнє застосування інших індукторів CYP3A4, таких як фенобарбітал, фенітоїн та карбамазепін, також може знижувати концентрацію тадалафілу у плазмі крові.

Дія тадалафілу на інші лікарські препарати.

нітрати. У ході клінічних досліджень тадалафіл (5 мг, 10 мг, 20 мг) виявляв властивість посилювати гіпотензивні ефекти нітратів. Таким чином, застосування тадалафілу пацієнтам, які отримують лікування органічними нітратами у будь-якій формі, протипоказано (див. розділ «Протипоказання»). За результатами клінічного дослідження за участю 150 пацієнтів, які застосовували тадалафіл у дозі 20 мг/добу протягом 7 днів і нітрогліцерин у дозі 0,4 мг сублінгвально (з різним часом прийому), ця взаємодія тривала більше 24 годин та не виявлялася після 48 годин. після застосування останньої дози тадалафілу. Тому якщо для пацієнта, якому призначено тадалафіл у будь-якій дозі (2,5–20 мг), застосування нітратів є медичною необхідністю при загрозливому стані, то перед застосуванням препаратів нітратів має пройти не менше 48 годин після останнього прийому тадалафілу. У такому разі застосування нітратів має відбуватися під ретельним контролем із належним моніторингом гемодинамічних показників.

Антигіпертензивні препарати (зокрема блокатори кальцієвих каналів).

Під час сумісного призначення тадалафілу (у дозі 5 мг один раз на добу або у вигляді разової дози по 20 мг) з блокатором α-адренорецепторів доксазозином (4–8 мг на добу) спостерігалося значне посилення гіпотензивного ефекту у останнього. Цей ефект триває до 12 годин і може виявлятись окремими симптомами, у тому числі у вигляді запаморочення. Така комбінація препаратів не рекомендується застосовувати (див. розділ «Особливості застосування»).

У ході досліджень взаємодії за участю обмеженої кількості здорових волонтерів не повідомлялося про вищезгадані ефекти при сумісному застосуванні з алфузозином або тамсулозином. Слід з обережністю призначати тадалафіл пацієнтам, які отримують лікування будь-якими блокаторами.
-адренорецепторів, особливо особам похилого віку Лікування слід розпочинати з мінімального дозування та поступово збільшувати дозу.

У ході досліджень клінічної фармакодинаміки вивчали потенціал тадалафілу посилювати гіпотензивні ефекти антигіпертензивних препаратів. , блокаторами кальцієвих каналів, блокаторами -адренорецепторів та/або блокаторами -адренорецепторів). Тадалафіл (у дозі 10 мг крім досліджень взаємодії з блокаторами рецепторів ангіотензину II та амлодипіну, де вивчали ефект дози 20 мг) не виявляв значущої взаємодії з вищезгаданими класами лікарських засобів. В ході іншого дослідження клінічної фармакології досліджували супутнє застосування тадалафілу (у дозі 20 мг) із кількома гіпотензивними препаратами (до чотирьох). У пацієнтів, які приймали кілька антигіпертензивних засобів, зміни артеріального тиску залежали від рівня контролю артеріального тиску. Таким чином, у пацієнтів із добре контрольованою гіпертензією зниження тиску було незначним і відповідало такому у здорових добровольців. У пацієнтів з неконтрольованою гіпертензією зниження артеріального тиску було більшим, хоча у більшості хворих таке зниження тиску не супроводжувалося гіпотензивними симптомами. У пацієнтів, які отримують супутню терапію антигіпертензивними лікарськими засобами, застосування тадалафілу в дозі 20 мг може призводити до зниження артеріального тиску (крім випадку супутнього застосування з блокаторами).
α-адренорецепторів) загалом незначно та клінічно незначимо. Аналіз даних третьої фази клінічного дослідження не виявив різниці в побічних реакціях, що виникають у пацієнтів, які отримували лікування тадалафілом із супутнім застосуванням антигіпертензивних засобів та лікування тільки тадалафілом. Незважаючи на це, необхідно давати відповідні рекомендації щодо можливого зниження артеріального тиску пацієнтам, які лікуються гіпотензивними лікарськими засобами та тадалафілом.

Ріоцигуат.

У ході доклінічних досліджень було виявлено адитивний гіпотензивний ефект при супутньому прийомі інгібіторів ФДЕ 5 з ріоцигуатом. У ході клінічних досліджень було виявлено, що ріоцигуат посилює гіпотензивну дію інгібіторів ФДЕ 5. Немає доказів сприятливого клінічного ефекту цієї комбінації у досліджуваній популяції. Супутнє застосування ріоцигуату з інгібіторами ФДЕ 5, у тому числі тадалафілом, протипоказане (див. розділ "Протипоказання").

Інгібітори 5-α-редуктази.

У ході клінічного дослідження, в якому порівнювалося спільне застосування тадалафілу в дозі 5 мг та фінастериду в дозі 5 мг з прийомом плацебо та фінастериду в дозі 5 мг для усунення симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози, не було виявлено жодних нових побічних реакцій. Однак, оскільки дослідження взаємодії лікарських засобів для оцінки ефектів тадалафілу та інгібіторів 5-α-редуктази не проводили, слід з обережністю призначати тадалафіл пацієнтам, які отримують лікування інгібіторами 5-α-редуктази.

CYP1А2 субстрати (наприклад, теофілін).

У ході дослідження клінічної фармакології при прийомі тадалафілу (у дозі 10 мг) з теофіліном (неселективним інгібітором фосфодіестерази) не спостерігалося жодної фармакокінетичної взаємодії. Єдиним фармакодинамічний ефект було незначне підвищення серцевого ритму (3,5 уд/хв). Необхідно враховувати можливість виникнення цього ефекту при сумісному застосуванні тадалафілу та теофіліну, незважаючи на те, що він незначний і не має клінічної значущості.

Етинілестрадіол та тербуталін.

Тадалафіл підвищував біодоступність пероральних лікарських форм з етинілестрадіолом. Таке збільшення біодоступності очікується при сумісному застосуванні з тербуталіном (перорально), хоча клінічні наслідки цієї комбінації невідомі.

Алкоголь.

Алкоголь (середня максимальна концентрація 0,08%) не впливав на супутнє застосування тадалафілу (доза 10 або 20 мг). Також не було змін концентрації тадалафілу протягом наступних 3 годин після одночасного прийому алкоголю з тадалафілом. Алкоголь застосовували таким чином, щоб досягти максимального рівня абсорбції алкоголю (прийом натще після нічного голодування і без прийому їжі протягом 2 годин після алкоголю). Прийом тадалафілу (до

з 20 мг) не призводив до статистично значимого зниження середніх значень артеріального тиску на фоні прийому алкоголю (0,7 г/кг або приблизно 180 мл 40 % алкоголю (горілки) чоловіком з масою тіла 80 кг), однак у деяких пацієнтів спостерігалося постуральне запаморочення та ортостатична гіпотензія Прийом тадалафілу на тлі нижчих доз алкоголю (0,6 г/кг) не призводив до артеріальної гіпотензії, а запаморочення спостерігалося з тією самою частотою, що й при вживанні лише алкоголю. Вплив алкоголю на пізнавальні функції не посилювався при супутньому застосуванні тадалафілу (доза 10 мг).

Лікарські засоби метаболізуються за участю цитохрому Р-450.

Не очікується, що тадалафіл призведе до клінічно значущого інгібування або індукування кліренсу лікарських засобів, які метаболізуються ізоформами CYP450. У ході клінічних досліджень було доведено, що тадалафіл не інгібує та не індукує ізоформи CYP450, у т. ч. CYP3A4, CYP1A2, CYP2D6, CYP2E1, CYP2C9 та CYP2C19.

CYP2С9 субстрати (наприклад, R-варфарин).

Тадалафіл (в дозі 10 мг і 20 мг) не мав клінічно значущого ефекту на експозицію (AUC)
S-варфарину або R-варфарину (CYP2С9 субстрати), а також не впливав на протромбіновий час, індукований варфарином.

Аспірин.

Тадалафіл (у дозі 10 мг та 20 мг) не потенціював збільшення часу кровотечі, викликаного ацетилсаліциловою кислотою.

Протидіабетичні лікарські засоби.

Специфічних досліджень взаємодії тадалафілу із протидіабетичними лікарськими засобами не проводили.

Особливості застосування

Перед початком лікування препаратом Максігра Драйв.

Перед застосуванням препарату лікарю слід зібрати медичний анамнез та провести обстеження фізичного стану пацієнта, визначити потенційні причини еректильної дисфункції та доброякісної гіперплазії передміхурової залози та призначити відповідний курс лікування.

Перед початком будь-якого лікування еректильної дисфункції лікарі повинні враховувати стан серцево-судинної системи своїх пацієнтів, оскільки існує певний ступінь серцевого ризику, асоційований із сексуальною активністю. Тадалафіл має судинорозширювальний ефект, що може призводити до незначного та транзиторного зниження артеріального тиску (див. розділ «Фармакологічні властивості») та потенціювання гіпотензивного ефекту нітратів (див. розділ «Протипоказання»).

Перед початком терапії тадалафілом симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози необхідно обстежити пацієнта для виключення можливої карциноми передміхурової залози та ретельно оцінити стан серцево-судинної системи (див. «Протипоказання»).

Оцінка еректильної дисфункції повинна містити визначення потенційної першопричини та її належне лікування після медичного обстеження. Невідомо, чи ефективний тадалафіл для пацієнтів, які перенесли операцію на тазових кістках або радикальну простатектомію без збереження нервів.

Серцево-судинна система.

У постмаркетинговий період та/або в ході клінічних досліджень повідомляли про серйозні явища з боку серцево-судинної системи, у тому числі про інфаркт міокарда, раптову серцеву смерть, нестабільну стенокардію, шлуночкову аритмію, порушення мозкового кровообігу, транзиторну ішемічну атаку, прискорене серцебиття . Більшість пацієнтів, які мали такі побічні реакції, мали фактори ризику з боку серцево-судинної системи в анамнезі. У той же час неможливо точно встановити, чи пов'язані вищезгадані явища з факторами ризику, застосуванням тадалафілу, сексуальною активністю пацієнтів або з комбінацією цих чи інших факторів.

У пацієнтів, які отримують супутнє лікування антигіпертензивними засобами, тадалафіл може посилити зниження артеріального тиску. Якщо розпочато щоденну терапію тадалафілом, слід розглянути клінічну необхідність добору дози антигіпертензивної терапії.

Необхідно обережно призначати тадалафіл пацієнтам, які приймають α1-блокатори, оскільки у деяких хворих одночасний прийом цих препаратів може призвести до симптоматичної гіпотензії (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій). Не рекомендується комбіноване застосування тадалафілу та доксазозину.

Органи зору.

Повідомляли про випадки погіршення зору та НАПІОН при застосуванні тадалафілу та інших інгібіторів ФДЕ 5. Аналіз даних обсерваційних досліджень показав підвищення ризику розвитку гострої НАПІОН у чоловіків з еректильною дисфункцією після застосування тадалафілу або інших інгібіторів ФДЕ 5. Оскільки підвищення такого ризику можливо які застосовують тадала повинен попередити пацієнта про необхідність негайного припинення застосування тадалафілу та звернення за медичною допомогою при раптовій втраті зору (див. розділ «Протипоказання»).

Погіршення чи раптова втрата слуху.

Повідомлялося про випадки раптової втрати слуху після застосування тадалафілу. Незалежно від того, чи були інші фактори ризику (такі як вік, наявність діабету, гіпертензії та випадки втрати слуху в анамнезі), пацієнтів слід попередити про необхідність припинення застосування тадалафілу та поводження з медичною допомогою при раптовому погіршенні або втраті слуху.

Ниркова та печінкова недостатність.

Щоденне застосування препарату Максігра Драйв не рекомендується пацієнтам із серйозними нирковими порушеннями через підвищену експозицію (AUC) тадалафілу, обмеженим клінічним досвідом та слабкою здатністю впливати на його кліренс за допомогою діалізу.

Клінічні дані щодо призначення тадалафілу для щоденного застосування пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за шкалою Чайлда-П'ю) обмежені.

Застосування препарату щодня як для лікування еректильної дисфункції, так і для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози не оцінювалося у пацієнтів із печінковою недостатністю. Перш ніж призначити тадалафіл, лікар повинен ретельно оцінити індивідуальні переваги/ризик терапії.

Пріапізм та анатомічна деформація статевого члена.

Якщо у пацієнта виникає ерекція, що триває 4 години або більше, то необхідно негайно звертатися за медичною допомогою. Якщо не буде проведено негайне лікування приапізму, це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та тривалої втрати потенції.

Необхідно обережно призначати тадалафіл пацієнтам з анатомічними деформаціями статевого члена (такими як кутове викривлення, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) або пацієнтам, які мають стани, що сприяють приапізму (такі як серповидноклітинна анемія), мієломна хвороба.

Супутнє застосування з інгібіторами CYP3A4.

Необхідно обережно призначати тадалафіл пацієнтам, які приймають інгібітори CYP3A4 (ритонавір, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин), оскільки при спільному застосуванні з тадалафілом спостерігається збільшення експозиції тадалафілу (AUC) (див. розділ «Взаємодія». »).

Супутнє застосування з іншими лікарськими засобами на лікування еректильної дисфункції.

Безпека та ефективність застосування тадалафілу в комбінації з іншими інгібіторами ФДЕ 5 або іншими засобами для лікування еректильної дисфункції не досліджена, тому необхідно інформувати пацієнтів про те, що не слід приймати тадалафіл у подібних комбінаціях.

лактоза.

Препарат містить моногідрат лактози. Максігра Драйв не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції та дефіцитом лактази Лаппа.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Максігра Драйв не показаний для застосування жінкам.

Вагітність . Дані досліджень застосування тадалафілу вагітним жінкам обмежені. Дослідження на тваринах не виявили прямого чи непрямого шкідливого впливу на вагітність, розвиток ембріона чи плода, пологи та постнатальний розвиток. Як запобіжний захід, бажано уникати застосування тадалафілу в період вагітності.

Годування груддю. Наявні фармакодинамічні/токсикологічні дані щодо тварин свідчать про екскрецію тадалафілу в молоко. Ризик для немовляти на грудному вигодовуванні не слід виключати. Максігра Драйв не слід застосовувати під час годування груддю.

Фертильність . Ефекти, які можуть свідчити про погіршення фертильності, відзначалися у собак. У ході двох клінічних досліджень було встановлено, що такий ефект не очікується у людей, хоча в деяких чоловіків спостерігалося зниження концентрації сперми (див. розділ Фармакологічні властивості). У ході клінічних досліджень було встановлено, що порушення фертильності не очікується у людей, хоч у деяких чоловіків спостерігалося зниження концентрації сперми.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами.

Вплив тадалафілу на здатність керувати машинами та механізмами незначний. Хоча частота повідомлень про явища запаморочення в ході клінічних досліджень із застосуванням плацебо та в ході клінічних досліджень із застосуванням тадалафілу була схожою, пацієнти повинні знати, як впливає на них Максігра Драйв, перш ніж керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Для перорального застосування.

Еректильна дисфункція у дорослих чоловіків.

Рекомендована доза становить 10 мг перед передбачуваною сексуальною активністю незалежно від їди. Пацієнтам, у яких тадалафіл у дозі 10 мг не має адекватного ефекту, можна застосовувати дозу 20 мг.

Препарат можна приймати за 30 хвилин до сексуальної активності.

Максимальна частота прийому, що рекомендується, – один раз на добу.

Тадалафіл у дозі 10 та 20 мг призначений для застосування перед передбачуваною сексуальною активністю та не рекомендований для щоденного застосування.

Якщо передбачається часте застосування тадалафілу (принаймні двічі на тиждень), режим щоденного застосування нижчих доз тадалафілу може бути доцільнішим виходячи з вибору пацієнта та рішення лікаря. Для таких пацієнтів рекомендована доза становить 5 мг на добу приблизно в однаковий час. Дозу можна зменшувати до 2,5 мг на добу, з індивідуальної толерантності. Доцільність тривалого щоденного застосування слід періодично переоцінювати.

Доброякісна гіперплазія передміхурової залози у дорослих чоловіків.

Для щоденного застосування рекомендована доза становить 5 мг на добу приблизно в один і той же час, незалежно від їди. Для лікування дорослих чоловіків з еректильною дисфункцією та симптомами доброякісної гіперплазії передміхурової залози рекомендована доза для щоденного застосування становить 5 мг на добу приблизно в один і той же час. Для пацієнтів з непереносимістю тадалафілу в дозі 5 мг на добу при лікуванні доброякісної гіперплазії передміхурової залози слід розглянути застосування альтернативної терапії з огляду на те, що ефективність тадалафілу в дозі 2,5 мг на добу для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози не оцінювалася.

Особливі популяції пацієнтів.

Чоловіки похилого віку. Корекція дози не потрібна.

Чоловіки, які мають ниркову недостатність. Корекція дози не потрібна для пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю. Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю максимальна рекомендована доза становить 10 мг (прийом тадалафілу за необхідності). Щоденне застосування тадалафілу в дозі 2,5 мг або 5 мг не рекомендується для лікування пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю та доброякісною гіперплазією передміхурової залози або еректильною дисфункцією (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

Чоловіки, які мають печінкову недостатність.

Для лікування еректильної дисфункції рекомендована доза тадалафілу становить 10 мг перед передбачуваною сексуальною активністю і не залежить від їди (прийом тадалафілу при необхідності). Клінічні дані щодо безпеки застосування тадалафілу пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлда – П'ю) обмежені; При призначенні лікар повинен уважно оцінити індивідуальні переваги/ризики. Немає даних про застосування тадалафілу у дозі понад 10 мг пацієнтам із печінковою недостатністю. Щоденне застосування тадалафілу як для лікування пацієнтів з доброякісною гіперплазією передміхурової залози, так і з еректильною дисфункцією не оцінювали у пацієнтів з пошкодженнями печінки, тому лікар повинен ретельно оцінити індивідуальні переваги/ризики такої терапії (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»). ). ).

Чоловіки, які мають цукровий діабет. Корекція дози не потрібна.

Особливі застереження під час утилізації.

Невикористаний препарат або відходи слід утилізувати відповідно до чинних нормативних вимог.

Діти .

Немає даних щодо застосування тадалафілу дітям для лікування еректильної дисфункції.

Передозування

Симптоми. При одноразовому застосуванні здоровими добровольцями тадалафілу в дозі до 500 мг та при багаторазовому застосуванні тадалафілу пацієнтами до 100 мг на добу небажані ефекти були аналогічні тим, що спостерігались при менших дозах препарату.

Лікування. При передозуванні, якщо необхідно, слід застосовувати стандартну симптоматичну терапію. На елімінацію тадалафілу гемодіаліз впливав несуттєво.

Побічні реакції

Резюме профілю безпеки лікарського засобу.

Небажаними ефектами, про які повідомляли найчастіше при лікуванні еректильної дисфункції або доброякісної гіперплазії передміхурової залози, були біль голови, диспепсія, спинний біль, міалгія, частота виникнення яких зростала зі збільшенням дози тадалафілу. Побічні реакції були короткочасними, загалом від легких до помірних. Більшість випадків появи головного болю під час щоденного прийому тадалафілу спостерігалося протягом перших 10–30 днів після початку лікування.

Таблічні дані побічних реакцій.

Нижченаведена таблиця містить дані по побічним реакціям з спонтанних повідомлень і плацебо-контрольованих клінічних досліджень (включали загалом 8022 пацієнтів, які отримували тадалафіл, і 4422 пацієнтів, які отримували плацебо) по застосуванню тадалафілу в разі необхідності та щоденного застосування для лікування ер. гіперплазії передміхурової залози.

Дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), рідко (≥ 1/1000 та < 1/100), рідко (≥ 1/10000 та < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (частота не може бути встановлена виходячи з наявних даних).

¹ Більшість пацієнтів, які мали такі побічні реакції, мали фактори ризику з боку серцево-судинної системи в анамнезі (див. розділ «Особливості застосування»).

² Побічні реакції з постмаркетинговими дослідженнями, які не спостерігалися під час плацебо-контрольованих клінічних досліджень.

³ Частіше повідомляли при застосуванні тадалафілу разом із антигіпертензивними засобами.

Окремі побічні реакції. Повідомлялося про більш високу частоту аномалій на ЕКГ, насамперед про синусову брадикардію, у пацієнтів, які отримували тадалафіл 1 раз на добу, порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо. Більшість цих аномалій на ЕКГ не пов'язані з проявом побічних реакцій.

Особливі групи пацієнтів. Дані щодо застосування тадалафілу пацієнтам віком від 65 років під час клінічних досліджень, як для лікування еректильної дисфункції, так і для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози, обмежені. У ході клінічних досліджень при застосуванні тадалафілу за потребою (у дозі 20 мг) для лікування еректильної дисфункції діарея частіше виникала у пацієнтів віком понад 65 років. У ході клінічних досліджень під час застосування тадалафілу в дозі 5 мг один раз на добу для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози явища запаморочення та діареї частіше спостерігалися у пацієнтів віком від 75 років.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці за температури не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

Для дозування 2,5 мг та 5 мг: по 14 таблеток у блістері, по 2 блістери у картонній коробці.

Для дозування 10 мг: по 1 або 2 таблетки у блістері. По 1 блістеру у картонній коробці.

Для дозування 20 мг: по 1 або 2 або 4 таблетки у блістері. По 1 або 2 або 3 блістери у картонній коробці.

Категорія відпустку

За рецептом.