Энтериты

Энтериты — это обширная группа заболеваний, для которых характерно острое или хроническое воспаление слизистой оболочки тонкого кишечника. Чаще всего энтериты имеют инфекционную этиологию, то есть развиваются в результате заражения патогенными микроорганизмами. Однако в некоторых случаях они могут быть спровоцированы другими факторами.

Острые энтериты

Практически все острые энтериты имеют инфекционную природу и развиваются в результате пищевых отравлений. Возбудителями чаще всего выступают сальмонеллы, энтерококки, стафилококки или другие патогенные микроорганизмы. Клинически острые энтериты проявляются болями в животе, диареей, тошнотой и рвотой, а также симптомами общей интоксикации (повышение температуры тела, озноб, головные боли, общая слабость, вялость, апатия).

Энтериты данной группы хорошо поддаются лечению и при своевременной медицинской помощи не наносят серьезного вреда организму.

Хронические энтериты

Хроническое воспаление в тонком кишечнике может иметь инфекционную или неинфекционную природу. В первом случае болезнь могут вызывать такие микроорганизмы, как иерсинии, протеи, хеликобактеры, ротавирусы или простейшие. Во втором случае причиной может выступать большое количество различных факторов.

Развитию хронического энтерита способствуют:

• частые переедания;
• еда всухомятку;
• пищевая аллергия;
• дисбактериоз кишечника;
• употребление пряной пищи и пищи с большим количеством углеводов;
• длительный прием некоторых групп лекарственных препаратов (НПВС, кортикостероиды, иммунодепрессанты, цитостатики, антибиотики).

Хронические энтериты проявляются метеоризмом, болью в области пупка, вздутием живота, громким урчанием, поносами или запорами (или их чередованием). На фоне чувства распирания в животе человека могут беспокоить приступы сердцебиения, головные боли, боли в области сердца.

При длительном течении хронический энтерит приводит к дистрофическим и склеротическим изменениям в слизистой оболочке тонкой кишки. В результате у больных нарушается нормальное функционирование тонкого кишечника и ухудшается всасывание нутриентов из пищи. Это приводит к синдрому мальабсорбции и нарушению всех видов обмена, от чего страдает весь организм.

Диагностика и лечение

В диагностике энтеритов используют бактериологические методы исследования, позволяющие обнаружить кишечные инфекции и признаки дисбактериоза. Для выявления синдрома мальабсорбции могут делать копрограмму, общий и биохимический анализы крови. Для определения степени энтеральной недостаточности могут проводить функциональные пробы, а для оценки моторной функции тонкой кишки — рентгенологическое исследование с контрастом.

Основу лечения энтеритов составляет специальная диета, исключающая острую пищу, сдобу, газированные и спиртные напитки, а также продукты с грубой растительной клетчаткой. Параллельно с этим проводят медикаментозное лечение, направленное на подавление инфекции. Уже после этого больному назначают эубиотики — средства, восстанавливающие нормальную микрофлору кишечника (Бифидумбактерин, Лактобактерин, Хилак-Форте или другие).

Для симптоматического лечения могут использовать антидиарейные средства (Лоперамид), ферментные препараты (Панкреатин, Фестал, Дигестал) и холеретики (Аллохол, Холензим).

Ентерити

Ентерити — це велика група захворювань, для яких характерне гостре або хронічне запалення слизової оболонки тонкого кишечника. Найчастіше ентерити мають інфекційну етіологію, тобто розвиваються в результаті зараження патогенними мікроорганізмами. Однак в деяких випадках вони можуть бути спровоковані іншими факторами.

Гострі ентерити

Практично всі гострі ентерити мають інфекційну природу і розвиваються в результаті харчових отруєнь. Збудниками найчастіше виступають сальмонели, ентерококи, стафілококи або інші патогенні мікроорганізми. Клінічно гострі ентерити проявляються болями в животі, діареєю, нудотою і блювотою, а також симптомами загальної інтоксикації (підвищення температури тіла, озноб, головний біль, загальна слабкість, млявість, апатія).

Ентерити даної групи добре піддаються лікуванню і при своєчасній медичній допомозі не завдають серйозної шкоди організму.

Хронічні ентерити

Хронічне запалення в тонкому кишечнику може мати інфекційну або неінфекційну природу. У першому випадку хворобу можуть викликати такі мікроорганізми, як ієрсинії, протеї, хелікобактери, ротавіруси або найпростіші. У другому випадку причиною може виступати велика кількість різних факторів.

Розвитку хронічного ентериту сприяють:

• часті переїдання;
• їжа всухом'ятку;
• харчова алергія;
• дисбактеріоз кишечника;
• вживання пряної їжі та їжі з великою кількістю вуглеводів;
• тривалий прийом деяких груп лікарських препаратів (НПЗП, кортикостероїди, імунодепресанти, цитостатики, антибіотики).

Хронічні ентерити проявляються метеоризмом, болями в області пупка, здуттям живота, гучним бурчанням, проносами або запорами (або їх чергуванням). На тлі відчуття розпирання в животі людину можуть турбувати напади серцебиття, головний біль, болі в області серця.

При тривалому перебігу хронічний ентерит призводить до появи дистрофічних і склеротичних змін в слизовій оболонці тонкої кишки. В результаті у хворих порушується нормальне функціонування тонкого кишечника і погіршується всмоктування нутрієнтів з їжі. Це призводить до синдрому мальабсорбції і порушення всіх видів обміну, від чого страждає весь організм.

Діагностика і лікування

В діагностиці ентеритів використовують бактеріологічні методи дослідження, що дозволяють виявити кишкові інфекції та ознаки дисбактеріозу. Для діагностики синдрому мальабсорбції можуть робити копрограму, загальний і біохімічний аналізи крові. Для визначення ступеня ентеральної недостатності проводять функціональні проби, а для оцінки моторної функції тонкої кишки — рентгенологічне дослідження з контрастом.

Основу лікування ентеритів становить спеціальна дієта, що виключає гостру їжу, здобу, газовані і спиртні напої, а також продукти з грубою рослинною клітковиною. Паралельно з цим проводять медикаментозне лікування, спрямоване на придушення інфекції. Вже після цього хворому призначають еубіотики — засоби, що відновлюють нормальну мікрофлору кишечника (Біфідумбактерин, Лактобактерин, Хілак-Форте чи ін.).

Для симптоматичного лікування можуть використовувати антидіарейні засоби (Лоперамід), ферментні препарати (Панкреатин, Фестал, Дигестал) і холеретики (Аллохол, Холензим).