Полінейропатія

Терміном полінейропатія об'єднують велику групу захворювань різної природи, для яких характерне системне ураження периферичних нервів. В результаті демієлінізації і / або аксонального пошкодження нервових волокон у людини порушується провідність різних нервів, що веде до появи осередкової неврологічної симптоматики. Як наслідок, у хворого виникають порушення чутливості, парези і паралічі, а також вегетативні розлади.

Загальна захворюваність поліневропатіями досить висока — їх виявляють у 2,5% молодих людей і майже у 8% людей похилого віку. У більшості випадків нейропатії розвиваються на тлі інтоксикацій, метаболічних порушень, аутоімунних і спадкових хвороб. Найбільш поширеними є діабетична, уремічна і алкогольна полінейропатії.

Класифікація полінейропатії

Залежно від механізму розвитку і характеру пошкодження нервових волокон нейропатії ділять на дві групи: аксональні і демієлінізуючі. Для аксональних полінейропатій характерно первинне ураження аксонів — осьових циліндрів нервових волокон. При демієлінізуючих полінейропатіях спочатку руйнується мієлінова оболонка нервів, потім патологічний процес поширюється на їх осьові циліндри.

За клінічним перебігом полінейропатії бувають:

• Сенсорні — характеризуються ураженням чутливих нервів і проявляються розладами чутливості в різних частинах тіла.
• Моторні — уражають рухові нерви, що іннервують скелетні м'язи, забезпечуючи нормальні м'язові скорочення і рухливість тіла.
• Вегетативні — викликають ураження вегетативних нервів, що регулюють роботу внутрішніх органів і всіх систем організму (серцево-судинної, дихальної, травної і т.д.).

У чистому вигляді перераховані вище нейропатії практично не зустрічаються. Найчастіше у хворих виявляють поєднане ураження відразу двох або трьох видів нервових волокон. Наприклад, моторно-сенсорні, сенсорно-вегетативні, моторно-вегетативні форми полінейропатій.

Причини полінейропатії

Залежно від причини розвитку нейропатії поділяють на:

• Спадкові — викликані успадкованими від родичів генетичними порушеннями.
• Аутоімунні — спровоковані системними аутоімунними захворюваннями.
• Аліментарні — пов'язані з дефіцитом вітамінів, білків або інших нутрієнтів в раціоні.
• Метаболічні — викликані метаболічними розладами на тлі цукрового діабету, хвороб печінки, нирок і т.д.
• Токсичні — виникають при отруєнні важкими металами, алкоголем, лікарськими препаратами, органічними розчинниками або іншими токсинами.
• Інфекційно-токсичні — викликані дифтерією, грипом, кором, інфекційним мононуклеозом чи іншими інфекціями.

Симптоми полінейропатії

Зовнішні прояви полінейропатій залежать від того, які типи нервів постраждали і як сильно вони були пошкоджені. У більшості хворих виявляють симптоми поєднаного ураження сенсорних, моторних і вегетативних нервових волокон. Найчастіше це асиметрична м'язова слабкість, мляві парези і паралічі, порушення рефлексів, парестезії, гіперестезії і т.д.

Частим ознак багатьох нейропатій є больовий синдром. Він найбільш характерний для алкогольної, діабетичної і токсичної полінейропатії.

Діагностика і лікування полінейропатії

Досвідчений лікар може розпізнати полінейропатію на підставі анамнезу, характерної клінічної картини і даних об'єктивного дослідження. Для уточнення причини хвороби людині можуть робити додаткове обстеження, що включає електронейроміографію, аналізи крові і сечі, імунологічні та генетичні дослідження і т.д.

Лікування полінейропатій проводять з урахуванням основного захворювання. Для симптоматичної терапії використовують засоби, що поліпшують трофіку і функціональний стан нервових волокон — вітаміни групи В, метаболічні препарати та препарати, що покращують трофіку і регенерацію тканин. Додатково в програму лікування також включають фізіотерапевтичні процедури і лікувальну фізкультуру.