Гострий холецистит

Для гострого холециститу характерно гостре запалення стінок жовчного міхура. В 90% випадків воно розвивається на тлі жовчнокам'яної хвороби через подразнення стінок жовчного міхура чи порушення нормального відтоку жовчі. В інших 10% випадків хвороба має інфекційну природу. Патогенні мікроорганізми можуть проникати в жовчний міхур трьома шляхами: з крові, лімфи чи тонкого кишечника через жовчну протоку.

З гострим холециститом частіше стикаються люди похилого віку та особи із захворюваннями гепатобіліарної системи (дискінезією жовчовивідних шляхів, жовчнокам'яної хворобою). Гостре запалення добре піддається лікуванню, але в ряді випадків може викликати важкі ускладнення. За статистикою, в 15-20% випадків гострий холецистит ускладнюється абсцесом, емпіємою і проривом жовчного міхура з подальшим розвитком перитоніту. Таким пацієнтам потрібне негайне хірургічне втручання, без якого можливий летальний кінець.

Симптоми гострого холециститу

Захворювання має раптовий початок і яскраво виражену клінічну картину. У людини з'являються симптоми загальної інтоксикації (лихоманка, озноб, нудота, блювота, прискорене серцебиття) і так звані міхурові симптоми, які вказують на ураження жовчного міхура.

Основні ознаки хвороби:

• нестерпний біль в правому підребер'ї, що триває кілька годин;
• нудота і блювота, що не приносить полегшення;
• прискорене серцебиття (80-120 і більше ударів на хвилину);
• підвищення температури тіла до 38-39 градусів і вище;
• хворобливість в області жовчного міхура при пальпації (симптом Ортнера);
• гострий біль при натисканні на черевну стінку в місці проекції жовчного міхура (симптом Мерфі).

Прискорення пульсу і почастішання дихання зазвичай вказує на розвиток перитоніту, тобто поширення запального процесу на очеревину. Це вкрай небезпечний стан, що загрожує життю хворого. Пацієнтам з перитонітом негайно роблять операцію і призначають антибіотики широкого спектру дії.

Методи діагностики

Діагноз гострий холецистит ставлять на підставі клінічної картини хвороби, а також даних лабораторних та інструментальних методів дослідження.

У крові хворих виявляють ознаки запального процесу (підвищена кількість лейкоцитів і С-реактивного білка, зсув лейкоцитарної формули вліво). У деяких випадках також виявляють гіпербілірубінемію і підвищену активність амінотрансфераз (АЛТ, АСТ).

На УЗД виявляють збільшений жовчний міхур з потовщеними стінками. При розвитку ускладнень можлива наявність каменів, скупчення рідини навколо жовчного міхура, присутність повітря всередині його стінок і т.д.

Лікування

Хворим з гострим холециститом в першу чергу призначають голодну дієту. Для зменшення болю і зняття спазму використовують знеболюючі (Парацетамол, Пентазоцин) і спазмолітичні (Папаверин, Дротаверин) засоби. При інфекційному запаленні в програму лікування також включають антибіотики (Цефтріаксон, Амоксиклав, Цефоперазон).

Практично всіх пацієнтів з гострим калькульозним і ускладненим холециститом лікують хірургічним шляхом. Операцією вибору в цьому випадку є лапароскопічна холецистектомія — видалення жовчного міхура без розтину черевної порожнини, через кілька невеликих отворів на передній черевній стінці.

При неможливості виконання лапароскопії вдаються до лапаротомії — відкритої операції. Як правило, лапаротомічну (відкриту) холецистектомію виконують хворим з розлитим перитонітом.