Лямбліоз

Лямбліозом називають поширене паразитарне захворювання, викликане інфікуванням найпростішими мікроорганізмами. На сьогоднішній день відомо 6 видів лямблій, здатних спровокувати розвиток хвороби, проте найбільш поширеним збудником є ​​Lamblia intestinalis.

На лямбліоз можуть хворіти як діти, так і дорослі, але найчастіше патологія зустрічається в дитячому віці. Хвороба розвивається в результаті потрапляння зрілих цист мікроорганізму в шлунково-кишковий тракт людини. Лямбліоз має фекально-оральний механізм передачі, тобто передається через фекалії. Заразитися можна контактним шляхом, а також через інфіковану воду або їжу, в яких міститься достатня для цього кількість цист.

Механізм розвитку

Людина заражається лямбліозом, проковтнувши цисти — особливі «сплячі» форми мікроорганізмів, що здатні виживати в зовнішньому середовищі. Проникнувши в організм людини, цисти потрапляють в сприятливі для них умови, де можуть вести активну життєдіяльність і розмножуватися. У кишечнику лямблії перетворюються в «живу» вегетативну форму і починають шкодити організму.

Основним місцем перебування найпростіших є тонкий кишечник. Там лямблії прикріплюються до ентероцитів — клітин слизової оболонки, які відповідають за всмоктування поживних речовин з їжі. В результаті механічного і токсичного впливу на ентероцити лямблії порушують нормальні процеси травлення і всмоктування нутрієнтів, що призводить до синдрому мальабсорбції і появи характерних симптомів лямбліозу.

Разом з цим паразити виділяють токсини і викликають сенсибілізацію організму, провокуючи розвиток алергічних реакцій.

Симптоми лямбліозу

Викликана лямбліями інтоксикація і гіперсенсибілізація призводять до нездужання, підвищеної стомлюваності і дратівливості, головного болю, підвищення температури тіла і патологічним шкірних реакцій. У багатьох хворих з лямбліозом з'являється висип, блідість, сухість та лущення шкіри, пігментні плями на шиї, навколо пупка і на білій лінії живота.

Разом з тим людину турбують симптоми ураження шлунково-кишкового тракту:

• періодичні болі в животі;
• рідкий стул з домішками слизу;
• епізодична нудота;
• підвищена чутливість до харчових алергенів;
• збільшення печінки, яке можна виявити при пальпації (прощупуванні).

У деяких випадках лямбліоз має гострий перебіг і проявляється яскраво вираженою клінічною картиною. При цьому у людини виникає сильний біль і здуття живота, нудота, блювання, головний біль, слабкість, апатія, зниження маси тіла. Як правило, гострий лямбліоз має короткочасний перебіг і часто закінчується спонтанним одужанням.

Діагностика і лікування

Для підтвердження діагнозу проводять паразитологічне дослідження, яке може включати вивчення фекалій, жовчі і дуоденального вмісту. У калових масах хворого зазвичай виявляють цисти лямблій, а в жовчі і дуоденальному вмісті — їх «живі» вегетативні форми.

У діагностичних цілях хворому також можуть проводити серологічні дослідження (ІФА, РІФ), спрямовані на виявлення IgM та IgG до лямблій в крові. Ще одним сучасним і високо інформативним методом діагностики є ПЛР, що дозволяє виявити ДНК лямблій у фекаліях людини і тим самим підтвердити діагноз.

Для лікування лямбліозу використовують протимікробні та протипаразитарні препарати, що дозволяють ефективно боротися з інфекцією. Як правило, хворим призначають Метронідазол, Фуразолідон, Орнідазол, Ентерофурил, Немозол або інші необхідні засоби. В комплексне лікування також включають ентеросорбенти і пробіотики (Біфіформ, Лінекс), що допомагають відновити нормальну мікрофлору кишечника.