Хронический холецистит

Хроническим холециститом называют воспаление желчного пузыря продолжительностью более 6 месяцев. В зависимости от наличия или отсутствия камней он бывает калькулезным и бескаменным. Калькулезный холецистит встречается чаще (в 60-70% случаев) и поражает в основном пожилых людей. Бескаменный холецистит диагностируется преимущественно в молодом возрасте и составляет 30-50% среди всех случаев заболевания.

Как правило, хронический холецистит развивается на фоне застоя желчи при желчнокаменной болезни или дискинезии желчевыводящих путей. Инфекционный процесс может быть вызван бактериальной или грибковой микрофлорой. Патогенные микроорганизмы попадают в желчный пузырь из кишечника или заносятся с кровью, после чего размножаются и вызывают хроническое воспаление. Застой желчи способствует этому и усугубляет течение болезни.

Симптомы

Вне обострения хронический холецистит проявляется монотонной тупой болью в правом подреберье, изжогой, тошнотой, отрыжкой воздухом. Болезненные ощущения усиливаются после поднятия тяжестей, тряской езды, переедания, употребления жирной пищи и холодных газированных напитков. В некоторых людей также наблюдаются периодические приступы острой боли, причиной которой является движение камней внутри желчного пузыря.

В 30% случаев заболевание имеет атипичные формы течения:

• Кардиалгическая — проявляется тупыми болями в области сердца после обильной еды и в положении лежа.
• Эзофагическая — характеризуется постоянной изжогой в сочетании с тупой болью за грудиной и дисфагией (легким затруднением при прохождении пищи по пищеводу).
• Кишечная — вызывает вздутие живота, запоры и диффузные ноющие боли по всему животу.

Хронический холецистит может обостряться. В таком случае у человека появляется сильная тошнота, рвота и желчная колика — приступы резкой боли в области желчного пузыря. Больным с обострениями обычно требуется госпитализация в терапевтическое или хирургическое отделение.  

Диагностика

Основным методом диагностики холецистита является УЗИ печени и желчевыводящих путей. Ультразвуковое исследование позволяет увидеть утолщенные стенки желчного пузыря и изменение плотности желчи — признаки, которые указывают на болезнь. При хроническом калькулезном холецистите на УЗИ также визуализируются камни.

При необходимости для диагностики могут использовать и другие методы — холецистографию, внутривенную холеграфию, холецистохолангиографию и т.д.

Лечение

Пациентам с хроническим холециститом врачи рекомендуют специальную диету, исключающую употребление жирной, жаренной и острой пищи. Питаться следует дробно, небольшими порциями, по 4-5 раз в день. Вместе с тем больным показана ежедневная ходьба, утренняя гимнастика, занятия спортом, борьба с ожирением.

При чувстве тяжести и постоянной изжоге рекомендуется прием желчегонных средств (холеретиков и холекинетиков), которые устраняют застой желчи и улучшают самочувствие. Однако эти препараты можно принимать только при бескаменном холецистите. Людям с камнями в желчном пузыре они противопоказаны, поскольку могут вызвать приступ желчной колики.

Радикальным методом лечения калькулезного холецистита является операция — холецистэктомия. Ее суть заключается в удалении желчного пузыря. При невозможности хирургического лечения камни могут растворять консервативно, с помощью литолитических средств — хенодезоксихолевой (ХДХК) и урсодезоксихолевой (УДХК) кислоты. Однако литолитическая терапия эффективна только при небольшом размере конкрементов.

Хронічний холецистит

Хронічним холециститом називають запалення жовчного міхура тривалістю понад 6 місяців. Залежно від наявності або відсутності каменів він буває калькульозним і безкам'яним. Калькульозний холецистит зустрічається частіше (в 60-70% випадків) і вражає в основному людей похилого віку. Безкам'яний холецистит діагностується переважно в молодому віці і становить 30-50% серед усіх випадків захворювання.

Як правило, хронічний холецистит розвивається на тлі застою жовчі при жовчнокам'яній хворобі або дискінезії жовчовивідних шляхів. Інфекційний процес може бути викликаний бактеріальною або грибковою мікрофлорою. Патогенні мікроорганізми потрапляють в жовчний міхур з кишечника або заносяться з кров'ю, після чого розмножуються і викликають хронічне запалення. Застій жовчі сприяє цьому і ускладнює перебіг хвороби.

Симптоми

Поза загостренням хронічний холецистит проявляється монотонними тупими болями в правому підребер'ї, печією, нудотою, відрижкою повітрям. Неприэмны відчуття посилюються після підняття важких предметів, тряскої їзди, переїдання, вживання жирної їжі і холодних газованих напоїв. У деяких людей також спостерігаються періодичні напади гострого болю, причиною якої є рух каменів всередині жовчного міхура.

У 30% випадків захворювання має атипові форми перебігу:

• Кардіалгічна — проявляється тупими болями в області серця після рясної їжі і в положенні лежачи.
• Езофагічна — характеризується постійною печією в поєднанні з тупим болем за грудиною і дисфагією (легким утрудненням при проходженні їжі по стравоходу).
• Кишкова — викликає здуття живота, запори і дифузні ниючі болі по всьому животі.

Хронічний холецистит може загострюватися. В такому випадку у людини з'являється сильна нудота, блювота і жовчна колька — напади різкого болю в області жовчного міхура. Хворим із загостреннями зазвичай потрібна госпіталізація в терапевтичне або хірургічне відділення.

Діагностика

Основним методом діагностики холециститу є УЗД печінки і жовчовивідних шляхів. Ультразвукове дослідження дозволяє побачити потовщені стінки жовчного міхура і зміну щільності жовчі — ознаки, які вказують на хворобу. При хронічному калькульозному холециститі на УЗД також візуалізуються камені.

При необхідності для діагностики можуть використовувати і інші методи — холецистографію, внутрішньовенну холеграфію, холецістохолангіографію і т.д.

Лікування

Пацієнтам з хронічним холециститом лікарі рекомендують спеціальну дієту, яка виключає вживання жирної, смаженої і гострої їжі. Харчуватися слід дрібно, невеликими порціями, по 4-5 разів на день. Разом з тим хворим показана щоденна ходьба, ранкова гімнастика, заняття спортом, боротьба з ожирінням.

При відчутті важкості і постійної печії рекомендується прийом жовчогінних засобів (холеретиків і холекінетики), які усувають застій жовчі і покращують самопочуття. Однак ці препарати можна приймати тільки при безкамяному холециститі. Людям з каменями в жовчному міхурі вони протипоказані, оскільки можуть викликати напад жовчної коліки.

Радикальним методом лікування калькульозного холециститу є операція — холецистектомія. Її суть полягає у видаленні жовчного міхура. При неможливості хірургічного лікування камені можуть розчиняти консервативно, за допомогою літолітичних засобів — хенодезоксихолевої (ХДХК) і урсодезоксихолевої (УДХК) кислоти. Однак літолітична терапія ефективна лише при невеликому розмірі конкрементів.